ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФРОНТИР І ПРОБЛЕМИ ПОЧАТКІВ КОЗАЦТВА

Проблеми початків козацтва і їх формування в рамках европейського фронтиру далі є актуальними. Повільно долаються давні стереотипи, зокрема версія появи козацтва в результаті трансформації селян-втікачів від феодального гніту в умовах ординської загрози. Але все ще відроджуються версії уходництва або ж походження козаків від бродників. У пропонованій студії проаналізовано вражливі сторони існуючих версій. Розглянена ситуація у причорноморських степах в період розпаду Золотої Орди і появи Кримського ханства, проблема оборони степових кордонів. Проаналізовано появу на фронтирі ординських козаків, початки і умови формування українського козацтва і його зв’язок з нижчими військовими станами Великого князівства Литовського та участь шляхти і окремих князівсьвих родин у цих процесах. Повністю підтримано версію Сергія Леп’явка стосовно формування українського козацтва. Прослідковано зміну чисельности, структуру і організацію, озброєння, логістику козацького війська, причин активности у морських походах. Окрема увага приділена козацькій еліті, її стосункам з адміністрацією, прагненням і сподіванням, спробам організувати реєстрове війська і підпорядкувати козацтво державній владі, зокрема рекомендації київського біскупа Йосифа Верещинського. Показано, що уряд не вникав у ситуацію фронтиру, навіть намагався ліквідувати козацтво, не маючи йому відповідної альтернативи. При цьому під час кожного загострення на різних кордонах, зокрема у Прибалтиці чи на сході з Московською державою, уряд розгортав мобілізацію козацтва, відкладаючи на майбутнє вирішувати пов’язані з ним проблеми. Врешті ця невдала політика уряду підштовхнула козацтво до епохи польсько-козацьких війн, які підготували падіння самої Речі Посполитої.