Освіта дорослих у сучасних кризових умовах: андрагогічний аспект професійного розвитку педагогів

У статті здійснено теоретико-прикладний аналіз особливостей освіти дорослих крізь призму андрагогічного підходу в умовах сучасних суспільних трансформацій та воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційних моделей професійного розвитку педагогічних працівників, які не повною мірою враховують потреби дорослої особистості, її професійний досвід, прагнення до автономії та практичної спрямованості навчання. Метою статті є обґрунтування особливостей навчання дорослих на засадах андрагогіки та визначення організаційно-управлінських умов ефективного професійного розвитку педагогів у кризових умовах. У дослідженні використано методи аналізу наукових джерел, систематизації теоретичних підходів, узагальнення, анкетування та інтерпретації емпіричних даних. На основі опитування 865 педагогічних працівників м. Харкова та Харківської області встановлено домінування проблемно-орієнтованої мотивації до навчання, потреби у персоналізованих формах професійного розвитку та негативного ставлення до директивних способів організації методичної роботи. Розкрито специфіку дорослого здобувача освіти як автономної особистості, навчання якої ґрунтується на використанні попереднього досвіду, внутрішній мотивації та орієнтації на негайне практичне застосування знань. Деталізовано значення принципів андрагогіки М. Ноулза та концепції трансформаційного навчання Дж. Мезірова для професійного розвитку педагогів. Виявлено основні бар’єри навчання дорослих: психологічні, когнітивні та організаційні. Розроблено адаптивно-андрагогічну модель управління освітою дорослих у кризових умовах, яка інтегрує андрагогічні принципи, адаптивне управління та сучасні освітні технології. Модель включає взаємопов’язані цільовий, методологічний, управлінсько-організаційний, технологічний і результативний блоки та механізм зворотного зв’язку для постійної корекції управлінських рішень відповідно до змін зовнішнього середовища. Обґрунтовано необхідність трансформації управлінської ролі керівника закладу освіти від адміністратора-контролера до андрагога-фасилітатора, який створює безпечне освітнє середовище, підтримує суб’єктність педагогів та стимулює їх безперервний розвиток. Доведено, що впровадження андрагогічних засад сприяє підвищенню професійної мотивації, життєстійкості педагогів та зміцненню резильєнтності освітньої системи в цілому.