Javascript must be enabled to continue!
Набута соматотропна недостатність у дорослих: діагностика та лікування
View through CrossRef
Вступ. Метаболічні порушення внаслідок соматотропної недостатності в дорослих можуть бути причиною серйозних ускладнень, зокрема — розвитку атеросклерозу, остеопенії та остеопорозу, суттєвого погіршення якості життя хворих. Лікування соматотропної недостатності в дорослих веде до покращення якості та прогнозу життя, разом із тим, довготривалі дослідження ефективності лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР) дорослих пацієнтів зі соматотропною недостатністю поодинокі та стосуються невеликої кількості обстежених, тому їх проведення є актуальним. Мета — визначення діагностичних критеріїв набутої соматотропної недостатності (НСТН) у дорослих хворих, дослідження ефективності та безпечності їх лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР). Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 20 хворих (13 жінок і 7 чоловіків), яким було встановлено діагноз множинної недостатності гормонів аденогіпофізу з набутою недостатністю соматотропного гормону (СТГ). Вік обстежених становив 20-63 роки, тривалість захворювання — 3-25 років. У 10 хворих (50%) прояви захворювання було виявлено в дитинстві (у 6 з них хвороба розвинулася внаслідок видалення пухлини гіпофіза, у 1 — внаслідок розриву ніжки гіпофіза під час пологів, у 3 — синдром порожнього турецького сідла з гіпоплазією тканини гіпофіза). Тобто, у цих хворих мала місце органічна соматотропна недостатність, що виникла внаслідок внутрішньочерепного ураження гіпофіза. Ці хворі отримували в дитинстві лікування рГР і при переході в дорослий вік їм було проведено ретестування для підтвердження наявності недостатності СТГ. У інших 10 хворих (50%) набута недостатність СТГ виникла в дорослому віці після хірургічних втручань із приводу видалення пухлин гіпофіза. Усі отримували стабільну замісну терапію і на момент верифікації набутої СТГ недостатності були компенсовані. Проводили двофотонну остеоденситометрію, визначення антропометричних, гормональних і біохімічних показників. Рівні СТГ (базальний та під час стимуляційного тесту з інсуліном), остеокальцину, інсуліноподібного чинника 1 (ІЧР‑1) і концентрацію ІЧР-зв’язуючого білка 3 (ІЧР-ЗБ‑3) в крові визначали радіоімунним методом. Лікування проводили з використанням препарату рГР у середній добовій дозі 0,2-0,6 мг/добу. Безпечність, переносимість та ефективність лікування оцінювали через 1, 3, 6 і 12 міс., а показники порівнювали з даними до лікування. Результати. Діагноз недостатності СТГ підтверджувався у хворих низьким рівнем СТГ (базальним і під час проведення стимуляційного тесту з інсуліном). Рівень ІЧР‑1 до лікування був низьким (стандартне відхилення складало в середньому –4,36). Лікування було ефективним у всіх хворих. Зміни шкіри, запалення або алергічні реакції в місцях введення препарату не спостерігалися. Соматичні розлади та супутні захворювання протягом лікування не виявлено. За результатами анкетування всі хворі відмічали значне покращення самопочуття, знижувалися ознаки тривожності, відмічено підвищення активності та фізичної витривалості. Спостерігалася значна динаміка антропометричних показників: зменшувалися маса тіла, об’єм талії та стегон. Центральний і периферичний індекси товщини шкірної складки знижувався у 2,5 раза. У 4 хворих із недостатністю СТГ, виявленою в дитинстві, та відкритими кістковими зонами росту відмічалося збільшення лінійного росту. Через 3, 6, 9 і 12 міс. лікування рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 зростали р<0,05. Відмічено зниження підвищеного рівня холестерину крові (до лікування — 7,05±1,30 ммоль/л, через 12 місяців лікування — 3,84±0,90 ммоль/л, р<0,05). Рівень остеокальцину крові протягом 12 міс. лікування зростав від 17,60±0,02 нг/мл до 35,30±0,10 нг/мл (р<0,05), що відображало покращення процесів остеосинтезу і супроводжувалося позитивними змінами показників остеоденситометрії. Висновки. 1. НСТН у дорослих хворих частіше розвивається внаслідок пухлинних процесів гіпоталамо-гіпофізарної області, нейрохірургічних втручань і травм головного мозку. Необхідною складовою діагностичних процедур є моніторинг соматотропної функції гіпофізу (базальний та під час навантажувальних тестів). 2. У процесі лікування рГР вірогідно зростали рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 (знижені до лікування), (р<0,05), що свідчить на користь їх використання для оцінки ефективності лікування. Застосування препарату рГР у дорослих хворих із НСТН є безпечним, ефективним, приводить до суттєвого покращення метаболічних процесів, якості життя та має бути тривалим.
Title: Набута соматотропна недостатність у дорослих: діагностика та лікування
Description:
Вступ.
Метаболічні порушення внаслідок соматотропної недостатності в дорослих можуть бути причиною серйозних ускладнень, зокрема — розвитку атеросклерозу, остеопенії та остеопорозу, суттєвого погіршення якості життя хворих.
Лікування соматотропної недостатності в дорослих веде до покращення якості та прогнозу життя, разом із тим, довготривалі дослідження ефективності лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР) дорослих пацієнтів зі соматотропною недостатністю поодинокі та стосуються невеликої кількості обстежених, тому їх проведення є актуальним.
Мета — визначення діагностичних критеріїв набутої соматотропної недостатності (НСТН) у дорослих хворих, дослідження ефективності та безпечності їх лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР).
Матеріал і методи.
Проведено комплексне обстеження 20 хворих (13 жінок і 7 чоловіків), яким було встановлено діагноз множинної недостатності гормонів аденогіпофізу з набутою недостатністю соматотропного гормону (СТГ).
Вік обстежених становив 20-63 роки, тривалість захворювання — 3-25 років.
У 10 хворих (50%) прояви захворювання було виявлено в дитинстві (у 6 з них хвороба розвинулася внаслідок видалення пухлини гіпофіза, у 1 — внаслідок розриву ніжки гіпофіза під час пологів, у 3 — синдром порожнього турецького сідла з гіпоплазією тканини гіпофіза).
Тобто, у цих хворих мала місце органічна соматотропна недостатність, що виникла внаслідок внутрішньочерепного ураження гіпофіза.
Ці хворі отримували в дитинстві лікування рГР і при переході в дорослий вік їм було проведено ретестування для підтвердження наявності недостатності СТГ.
У інших 10 хворих (50%) набута недостатність СТГ виникла в дорослому віці після хірургічних втручань із приводу видалення пухлин гіпофіза.
Усі отримували стабільну замісну терапію і на момент верифікації набутої СТГ недостатності були компенсовані.
Проводили двофотонну остеоденситометрію, визначення антропометричних, гормональних і біохімічних показників.
Рівні СТГ (базальний та під час стимуляційного тесту з інсуліном), остеокальцину, інсуліноподібного чинника 1 (ІЧР‑1) і концентрацію ІЧР-зв’язуючого білка 3 (ІЧР-ЗБ‑3) в крові визначали радіоімунним методом.
Лікування проводили з використанням препарату рГР у середній добовій дозі 0,2-0,6 мг/добу.
Безпечність, переносимість та ефективність лікування оцінювали через 1, 3, 6 і 12 міс.
, а показники порівнювали з даними до лікування.
Результати.
Діагноз недостатності СТГ підтверджувався у хворих низьким рівнем СТГ (базальним і під час проведення стимуляційного тесту з інсуліном).
Рівень ІЧР‑1 до лікування був низьким (стандартне відхилення складало в середньому –4,36).
Лікування було ефективним у всіх хворих.
Зміни шкіри, запалення або алергічні реакції в місцях введення препарату не спостерігалися.
Соматичні розлади та супутні захворювання протягом лікування не виявлено.
За результатами анкетування всі хворі відмічали значне покращення самопочуття, знижувалися ознаки тривожності, відмічено підвищення активності та фізичної витривалості.
Спостерігалася значна динаміка антропометричних показників: зменшувалися маса тіла, об’єм талії та стегон.
Центральний і периферичний індекси товщини шкірної складки знижувався у 2,5 раза.
У 4 хворих із недостатністю СТГ, виявленою в дитинстві, та відкритими кістковими зонами росту відмічалося збільшення лінійного росту.
Через 3, 6, 9 і 12 міс.
лікування рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 зростали р<0,05.
Відмічено зниження підвищеного рівня холестерину крові (до лікування — 7,05±1,30 ммоль/л, через 12 місяців лікування — 3,84±0,90 ммоль/л, р<0,05).
Рівень остеокальцину крові протягом 12 міс.
лікування зростав від 17,60±0,02 нг/мл до 35,30±0,10 нг/мл (р<0,05), що відображало покращення процесів остеосинтезу і супроводжувалося позитивними змінами показників остеоденситометрії.
Висновки.
1.
НСТН у дорослих хворих частіше розвивається внаслідок пухлинних процесів гіпоталамо-гіпофізарної області, нейрохірургічних втручань і травм головного мозку.
Необхідною складовою діагностичних процедур є моніторинг соматотропної функції гіпофізу (базальний та під час навантажувальних тестів).
2.
У процесі лікування рГР вірогідно зростали рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 (знижені до лікування), (р<0,05), що свідчить на користь їх використання для оцінки ефективності лікування.
Застосування препарату рГР у дорослих хворих із НСТН є безпечним, ефективним, приводить до суттєвого покращення метаболічних процесів, якості життя та має бути тривалим.
Related Results
9-й Макмастерський міжнародний оглядовий курс із внутрішньої медицини – 9–11.05.2024 (Краків, Польща)
9-й Макмастерський міжнародний оглядовий курс із внутрішньої медицини – 9–11.05.2024 (Краків, Польща)
9–11 травня у Кракові (Польща) відбулася міжнародна конференція 9th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM 2024). Цей захід є освітньою ініціятивою факул...
Мануальна терапія у хворих на дисфункцію крижово-клубового суглоба
Мануальна терапія у хворих на дисфункцію крижово-клубового суглоба
Актуальність. Низка авторів вважають, що дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) супроводжується появою його асиметричної рухливості. Тому логічно припустити, що технології, спр...
Нетрадиційні методи лікування остеоартрозу колінного суглоба
Нетрадиційні методи лікування остеоартрозу колінного суглоба
Сьогодні лікування остеоартрозу (ОА), як і раніше, є серйозною проблемою для медицини. Незважаючи на те, що багато широко використовуваних консервативних методів лікування ОА колін...
Ефективність різних схем противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С, інфікованих 3-м генотипом вірусу
Ефективність різних схем противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С, інфікованих 3-м генотипом вірусу
Актуальність. Хронічний гепатит С (ХГС) залишається однією з найактуальніших проблем сучасної інфектології. Останніми роками суттєво змінилися принципи проведення противірусної тер...
Пам'яті Світлани Федорівни Васильєвої
Пам'яті Світлани Федорівни Васильєвої
1 жовтня 2025 року в Одесі після тривалої хвороби пішла з життя доктор медичних наук, професорка, офтальмохірург Світлана Федорівна Васильєва. Їй було 94 роки. Більш 40 років життя...
Сучасні підходи до лікування твердих тканин зубів після ендодонтичних втручань (огляд літератури)
Сучасні підходи до лікування твердих тканин зубів після ендодонтичних втручань (огляд літератури)
На сьогодні ми маємо велику кількість пацієнтів із проблемами в лікуванні дефектів твердих тканин зубів після ендодонтичного втручання, які потребують якісної естетичної реставраці...
Клініка і діагностика наслідків травматичних ушкоджень лицевого нерва
Клініка і діагностика наслідків травматичних ушкоджень лицевого нерва
Актуальність. Наслідки ушкодження лицевого нерва (ЛН) є серйозною медичною та соціальною проблемою, оскільки руйнівно впливають на низку важливих аспектів людського життя (економіч...
СКЕЛЕТНЕ РОЗШИРЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДОРОСЛИХ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ
СКЕЛЕТНЕ РОЗШИРЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДОРОСЛИХ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ
У статті наведено літературні дані стосовно скелетного розширення верхньоїщелепи в дорослих. Розглянуто історичний розвиток цього методу, підходи до орто-донтичного лікування, мето...

