Простір задзеркалля у поезії Світлани Антонишин

Провідною темою поетичної збірки Свіча-До-Ля Світлани Антонишин можна назвати простір задзеркалля, який переданий за допомогою лапідарності тексту, багатих онтологічно метафор, називних речень та згущених емоцій самої поетеси, що породжує сугестивність тексту віршів. Простір задзеркалля – це потойбічна сторона дзеркала. Він являє собою зворотну проекцію всього, що потрапляє у рамки дзеркального предмета, та має здатність відтворювати відбиток. Лірика української поетеси – це свого роду спроба переступити поріг невидимого, заглянути в простір задзеркалля подій, які відійшли у минуле або відбуваються тепер, увійти в багатогранний внутрішній світ ліричного героя з ціллю експлікувати все таємне та невимовне.