Диференційовані методи хірургічного лікування хворих з наслідками ушкоджень лицевого нерва

Актуальність. Симетрія обличчя є надзвичайно важливою для кожної людини для повноцінного спілкування й комфортного існування в соціумі. Як наслідок, ушкодження лицевого нерва (ЛН) стає серйозною проблемою для пацієнта, спричинюючи низку негативних наслідків в багатьох аспектах життя хворого. Параліч м’язів обличчя спричинює пригнічення емоцій, виразу обличчя, заважає повноцінно спілкуватися, посміхатися, а також негативно впливає на орган зору хворого. Мета дослідження: вивчення результатів диференційованого хірургічного лікування хворих з ушкодженнями лицевого нерва. Матеріали та методи. За період з 1998 по 2018 р. було проведено 199 хірургічних втручань із застосуванням різних методів хірургічного лікування наслідків ушкодження ЛН — динамічних і статичних. Динамічні методи хірургічного лікування нейропатії лицевого нерва (НЛН) були застосовані у 173 випадках (86,9 %), статичні — у 26 випадках (13,1 %). Cередні показники віку становили 38,2 ± 1,1 року. Жінок було 67,2 %, чоловіків — 32,8 %. Оцінку тяжкості НЛН проводили за шкалою House-Brackmann. Пацієнтам проводили хірургічне втручання в терміни від 1 місяця до 15 років після ушкодження (медіана становила 7,0 ± 5,9 місяця). Результати. Загалом, для всіх 199 випадків, медіана у післяопераційному періоді показника функції ЛН за шкалою House-Brackmann становила 3,000 ± 0,067 бала. Добрі показники відновлення функції ЛН (до II–III балів за шкалою House-Brackmann) спостерігалися у 160 пацієнтів (80,41 %), задовільні (до IV–V балів за шкалою House-Brackmann) — у 39 пацієнтів (19,59 %). Проаналізувавши окремо результати хірургічного лікування методами невротизації, отримали такі показники відновлення функції ЛН. У групах 1–4 невротизація вірогідно покращувала функцію ЛН після операції (р < 0,01; Wilcoxon Matched Pairs Test, Mann-Whitney U-test). При проведенні хірургічного лікування хворих з ушкодженнями ЛН методами невролізу, шва та автопластики отримано добрі результати відновлення функції у 5 (62,5 %) з 8 хворих; після проведення хірургічних статичних методів — у 6 (85,7 %) із 7 хворих. Метод безопераційної підтяжки обличчя нитками був застосований у 19 пацієнтів з наслідками ушкодження ЛН після проведеної невротизації ЛН різними нервами-донорами і в усіх пацієнтів (у 100 %) покращив показники естетичності і симетрії обличчя (p < 0,001, Wilcoxon Matched Pairs Test). Висновки. Невротизація лицевого нерва різними нервами-донорами дає можливість досягнення хороших показників відновлення ЛН, проте для досягнення кращих функціональних результатів у хворих з наслідками ушкодження ЛН ми рекомендуємо доповнити лікування статичними методами безопераційної підтяжки обличчя, що виключає традиційні ризики і небажані ускладнення при проведенні класичної хірургічної статичної корекції обличчя.