Поєднана ендокринна патологія в умовах хронічного стресу війни

Вступ. У пацієнтів із ЦД, порівняно з особами з нормоглікемією, патологія ЩЗ є більш поширеною, пацієнти з поєднаними ендокринопатіями мають гірший контроль глікемії та більш схильні до розвитку ускладнень. Тиреоїдні гормони впливають на метаболізм глюкози через дію на периферичні тканини, своєю чергою за ЦД2 зменшується перетворення тироксину в трийодтиронін у тканинах, а резистентність до інсуліну та гіперінсулінемія сприяють проліферації тканин ЩЗ, вузлоутворенню, росту ЩЗ у розмірах. Дефіцит вітаміну D спостерігається в 70% осіб із ЦД. Враховуючи стресове навантаження останніх років, актуальним є дослідження динаміки поєднання ЦД2 з гіпотиреозом, зокрема на тлі дефіциту вітаміну D, як обтяжувального фактора. Мета: оцінити динаміку частки підвищеного рівня ТТГ у пацієнтів із ЦД2, пацієнтів з ІР та пацієнтів без ЦД і ІР протягом періоду з 2021до 2024 року включно і середній рівень забезпечення вітаміном D станом на 2024 рік. Матеріал та методи. За період 2021-2024 рр. було проведено проспективне дослідження, в яке включалися пацієнти з ЦД2 і рівнем глікованого гемоглобіну ≥7%, пацієнти з інсулінорезистентністю (ІР) без ЦД і пацієнти без ЦД і ІР віком 19-75 років. У рамках дослідження рівень ТТГ визначено в 649 пацієнтів із ЦД2 (група 1) віком 19-75 років із різних регіонів України. У групи порівняння були включені 690 пацієнтів з ІР без ЦД (група 2), і 665 пацієнтів без ЦД і ІР (група 3). Обстеження на ТТГ проводилося щорічно. Формувалися результати за 2021, 2022, 2023, 2024 рр. у 3 групах пацієнтів. Оцінка рівня 25-гідроксивітаміна D була проведена у 2024 році. Лабораторна оцінка рівня вітаміну D і ТТГ проводилася методом хемілюмінесцентного імуноаналізу. Результати. В обстежених пацієнтів досліджуваної групи ЦД2 виявили вірогідне підвищення частки хворих із підвищеним ТТГ у 2022 році. У пацієнтів з ІР спостерігається тенденція проградієнтного росту частки підвищеного ТТГ з 2022 до 2024 року, зміни не вірогідні. У групі пацієнтів без ЦД і ІР на 3-му році війни (2024 рік) вірогідно збільшилася частка підвищеного ТТГ, порівняно з довоєнним періодом. Середній рівень 25(ОН) D у пацієнтів ЦД2 і підвищенням ТТГ вірогідно нижчий (48,6 нмоль/л), ніж у пацієнтів без ЦД і ІР (72,6 нмоль/л). Висновки. Враховуючи ріст частки випадків підвищеного ТТГ серед ЦД2, пацієнтів з ІР на тлі хронічного стресу, необхідно проводити активне виявлення цієї категорії осіб, із метою уточнення патології ЩЗ і своєчасної корекції гіпотиреозу. Рівень забезпеченості вітаміном D пацієнтів із поєднаною ендокринною патологією залишається в межах дефіциту вітаміну D, що підвищує ризики розвитку хронічних ускладнень ЦД, автоімунної патології. Необхідно проводити достатню за тривалістю і дозою корекцію дефіциту вітаміну D.