Вибір тактики хірургічного лікування у поранених з ушкодженнями дванадцятипалої кишки

Мета роботи: була розробка алгоритму вибору тактики оперативного лікування у поранених з ушкодженнями дванадцятипалої кишки. Матеріали та методи. Дослідження виконане впродовж 2022-2024 років на базі шпитальних підрозділів Південного оперативного командування. Проаналізовані результати лікування 30 осіб, що отримали бойові поранення дванадцятипалоъ кишки (ДПК) під час виконання службових обов’язків, в тому числі 20 (основна група) допомога яким здійснювалася відповідно до розробленого нами алгоритму, та 10 (група порівняння) допомога яким була надана без урахування розроблених нами рекомендацій. Оцінювали тяжкість травми ДПК за AAST, термін перебування у стаціонарі, число ускладнень та летальних випадків. Дослідження виконане з дотриманням сучасних біоетичних вимог. Всі учасники дослідження або їх вповноважені представники підписували інформовану згоду про участь у дослідженні. Статистична обробка проведена методами частотного та дисперсійного аналізу з використанням програмного забезпечення Statistica 14.1.25 (TIBCO, США). Отримані результати. Другий сегмент дванадцятипалої кишки (D2) вражався у 8 (40,0%) випадках в основній та 5 (50,0%) у групі порівняння. В основній групі в одному випадку визначений ступінь І, у 9 (45,0%) – ІІ а у 10 (50,0%) – ІІІ  ступінь за AAST. У групі порівняння було 8 (80,0%) випадків ІІ ступеня тяжкості та по 1 випадку І та ІІІ ступеня тяжкості за AAST (p>0,05). Середній час від травми до операції як правило не перевищував 24 годин, втім в основній групі 7 (35,0%) були доставлені для оперативного втручання більш ніж через 24 години.  Післяопераційна летальність склала 10,0% в основній групі та 80,0% у групі порівняння (χ2Y=11,72 p=0,0006). Середній час до початку ентерального годування становив 6,6±0,4 дня в основній групі та 8,6±1,1 днів – у групі порівняння (p<0,05). Середня тривалість перебування в стаціонарі становила 25,8± 4,2 дня в основній групі та 42,9±6,8 днів у групі порівняння (p<0,05). Висновки.  При непроникаючих пораненнях ДПК слід виконувати перитонизацію розриву окремими вузловими швами з встановленням шлункового зонда для декомпресії. При ушкодженнях цибулини або верхньої горизонтальної частини виконується ушивання рани ДПК дворядним швом (при дефектах > 1 см – з формуванням холецистостоми) та дренування черевної порожнини. При дефекті більше 50 % окружності кишки і повному її розриві рекомендується виключення (дивертикулізація) ДПК шляхом прошивання (перев‘язки) пілородуоденального переходу з формуванням гастроентероанастомозу (на довгій петлі, з міжкишковим анастомозом за Брауном) та холецистостоми. При масивних ушкодженнях ДПК на IV  рівні застосовуються такі радикальні втручання, як ПДР, дуоденектомія, тотальна панкреатектомія з зовнішнім дренуванням загальної жовчної та панкреатичної проток (без формування анастомозів) за строгими показаннями.