«ЧУЖИЙ» ТЕКСТ У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ ПАТЕРИКУ

   У статті розглянуто загальні способи включення чужого тексту до авторської розповіді в ключових структурних елементах Києво-Печерського патерика – посланнях Симона та Полікарпа. Метою дослідження стало виявлення в аналізованому тексті спеціальних засобів відмежування давньоруськими книжниками думок попередників. Застосовано методи: суцільної вибірки для виявлення ілюстративного матеріалу, зіставний метод для встановлення спільних та специфічних рис при аналізі звернень до першоджерел різними авторами Патерика, описовий – для інтерпретації мовного оформлення структури тексту, що поєднує «своє» та «чуже». Новизна праці полягає в тому, що на матеріалі оригінального патерикового тексту такі спостереження не проводилися. Опрацьований матеріал дозволив зробити висновки: в епоху середньовічного письменства залучення фрагментів із авторитетних джерел було обов’язковою умовою існування тексту, який претендував на широке визнання. Такими джерелами для Патерика закономірно стали Біблія та перекладна дидактична література. Встановлено, що елементи цих творів уводяться буквально або шляхом переповідання в новому тексті. У випадку відсутності маркування такі уривки зливаються з авторською розповіддю, оскільки змістовно доповнюють її. Покликання на попередників здійснюються описово. Чужі думки в пам’ятці часто нагадують посилання на усні висловлювання, які набувають рис прямої мови. Найчастотнішою формальною ознакою цитування є лексико-граматична – вживання формули ‘дієслово говоріння + іменник (займенник) у називному відмінку’ в препозиції. Спостерігаються також ознаки відділення чужого тексту на морфологічному, стилістичному рівнях. Патерик демонструє складні переплетіння різних способів включення засвоєних фрагментів у межах одного контексту.