Походження запаморочень

Актуальність. Запаморочення описані у 23 % працездатного населення Німеччини. Серед причин запаморочення називають серцево-судинні порушення, зміни метаболізму, психогенні, загальномозкові ураження. Тому завданням нашого дослідження було вивчення етіології запаморочення. Матеріали та методи. Були обстежені 640 хворих. Контрольну групу становили 70 умовно здорових осіб. Обстеження включали загальноклінічні, неврологічні, невроотологічні, інструментальні методи обстеження та статистичний аналіз результатів. Інструментальні методи: 1) електрофізіологічні: електрокардіографія, електроенцефалографія; 2) ультразвукові: щитоподібної залози, органів черевної порожнини, нирок, серця; 3) рентгенологічні; 4) комп’ютерна томографія черепа. Після реєстрації даних електрокардіографії в спокої проводили навантаження за методом Такагаші, а також електроенцефалографію та реєстрацію довголатентних викликаних потенціалів: вестибулярних, слухових, зорових, соматосенсорних. Результати. Усі хворі скаржились на запаморочення. Отримані результати вказують на те, що лейкози й анемії, загальні порушення метаболізму, загальноневрологічну симптоматику, серцево-судинну патологію, ураження шлунково-кишечного тракту, гепатоцеребральну дегенерацію та порушення системи травлення, патологію щитоподібної залози, діабетичну поліневропатію, ниркову патологію можна виключити з етіології запаморочень, крім патології вестибулярної системи. У хворих латенції піка Р1 вестибулярних викликаних потенціалів становили 53,6 ± 29,4 мс (у групі контролю — 30,8 ± 14,1 мс, р < 0,001), N1 — 98,6 ± 33,9 мс у хворих (у групі контролю — 68,6 ± 18,4 мс, р < 0,001), Р2 — 160,1 ± 35,1 мс (у групі конт-ролю — 139,8 ± 28,9 мс, р = 0,002). Критерій Фішера вибраний для ідентифікації якісних змін. Висновки. Реєстрація вестибулярних викликаних потенціалів разом з аналізом скарг та результатів, отриманих за допомогою опитувальника NOASC, дала змогу задокументувати наявність порушень у вестибуло-кірковій проєкції хворих.