КОГНІТИВНИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОВНИХ ЯВИЩ

Дана стаття є спробою проаналізувати когнітивний та екологічний підходи до вивчення мовних явищ. Мова є обʼєктом дослідження в багатьох галузях сучасної лінгвістики. За відмінностей у трактуванні природної мови домінуючі напрями сходяться в тому, що зрозуміти і пояснити це явище можна, лише розглядаючи його як невід’ємну частину когнітивної системи, тобто всіх структур і механізмів, які в поєднанні забезпечують пізнавальну та інтелектуальну діяльність людини. У межах когнітивного підходу категорія «знання» вважається ключовою, оскільки поєднує у собі знання про світ і мовну систему. Така спрямованість лінгвістичних досліджень робить особливо актуальними проблеми вирішення мовної семантики з погляду категоризації та концептуалізації когнітивних процесів навколишньої дійсності. Значущість поняття «екологія» та його важлива соціальна роль безсумнівні, хоча це не зовсім лінгвістичне дослідження. Екоцентрична модель свідомості базується на твердженні, що людину слід розглядати не як стрижневий елемент всесвіту, а як частину природного середовища. Еколінгвістика як науковий напрям, що поєднує екологію та лінгвістику, вивчає взаємодію між мовою, людиною як мовною особистістю та її середовищем, що полягає у впливі середовища через людину та суспільство на мову, з одного боку, та впливі мови на морально-духовний рівень суспільства – з іншого. Еколінгвістика вивчає вплив мови на стосунки людей один з одним, з іншими організмами та природним середовищем. Еколінгвістика поширює ідею мирного співіснування людей у різних соціальних групах суспільства. Екологія комунікації видається перспективною парадигмою лінгвістики як у теоретичному, так і в практичному значенні, адже дає змогу виявити механізми впливу тексту на адресата, способів вербальної репрезентації образу референтної ситуації в текстових формах тощо.