ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНИХ ПОРТРЕТІВ У ПРОЗІ ВАСИЛЯ СЛАПЧУКА

У статті описано лінгвостилістичні особливості мовних портретів у прозі Василя Слапчука, зокрема у романах «Дикі квіти», «Осінь за щокою», «Сліпий дощ», «Поміж світів і сяяння світил» та повістях «Клітка для неба» і «Жінка зі снігу». З’ясовано, що мовні портрети у творах письменника перш за все створюють у читача уявлення про зовнішність персонажів, особливості їх характеру, почуттєвої сфери, мовлення, рухів, фізичного чи психологічного стану, є засобом образної конкретизації та індивідуалізації, а також засобом вираження авторського ставлення до описуваного. Виявлено: залежно від кількості описуваних персонажів у мовному портреті та гендерних характеристик, у прозових творах Василя Слапчука переважає одиничний жіночий портретний різновид. Виокремлено також мовні засоби портретування у фізичних портретах – соматизми та вестизми, у психологічних – кінетичну лексику. Описано соматизми, які наявні у всіх типах мовних портретів і представлені іменниками на позначення тіла людини та його частин (структурні – голова, обличчя, очі, ніс, губи, руки, ноги, структурно-виокремлювальні – вуса, борода, щетина, лисина, коси, груди, талія і структурно-характеристичні – пика, морда, баньки), вестиальну та кінетичну лексику. Визначено, що конкретизація та індивідуалізація персонажів  у мовних портретах здійснюється за допомогою засобів образності, найбільш виразними із яких є порівняння, епітет та метафора.