Стан вегетативного балансу на тлі епідуральної анестезії

Актуальність. Варіабельність ритму серця активно досліджується впродовж останніх десятиліть, існує велика кількість наукових праць, присвячених цій проблемі. Методика оцінки варіабельності ритму серця є простою у виконанні та інтерпретації. Проте у світовій медичній практиці аналіз варіабельності ритму серця, на жаль, не є рутинним обстеженням. Зміни варіабельності ритму серця досліджувалися під впливом різних медикаментозних препаратів, які використовуються під час загальної анестезії. В окремих дослідженнях вивчався вплив епідуральної анестезії із застосуванням лідокаїну на показники варіабельності ритму серця з метою аналізу адекватності знеболювання. Метою нашого дослідження було вивчити особливості варіабельності ритму серця у вузький період — під час оперативного втручання. Матеріали і методи. У дослідження включено 26 чоловіків віком від 40 до 69 років, які оперувались з приводу пахових гриж під епідуральною анестезією. Результати. Виявлено, що в усіх обстежених осіб, незалежно від використаного місцевого анестетика, в інтраопераційний період відбулось посилення парасимпатичного тонусу вегетативної нервової системи. Така особливість більш виражена в пацієнтів віком 60–79 років. В осіб молодшого віку зберігалась тенденція до симпатектомії внаслідок впливу місцевого анестетика. В осіб старше від 60 років виявлена активація як симпатичного, так і парасимпатичного тонусу, проте перевага останнього призвела до статистично вірогідного зниження симпатовагального індексу. Висновки. Можемо підсумувати, що оперативне втручання із застосуванням епідуральної анестезії характеризувалося гармонійними змінами симпатовагального тонусу з незначною перевагою парасимпатикотонії в осіб понад 60 років, що є ознакою безпечності епідуральної анестезії та адекватності знеболювання. Вважаємо, що аналіз варіабельності ритму серця потребує ширшого застосування у клініці.