Організаційно-економічні основи управління проєктами землевпорядкувань агробізнесу щодо забезпечення сталості агроекосистем

Мета. Здобуті матеріали та сформульовані ідеї і пропозиції, які наведено в цій статті, є результатами дослідження, що провадилося з метою поглиблення організаційно-економічних основ управління проєктами землевпорядкувань агробізнесу щодо забезпечення сталості агроекосистем. Результати. Узагальнено ключові чинники негативного становища з використання ґрунтів, пов’язані з деяким погіршенням їх якісних характеристик, поширенням деградаційних процесів, наявністю неефективних механізмів щодо регулювання екологоорієнтованого землекористування, недостатнім рівнем упровадження проєктів у збереження й охорону земель. Ключовим у зазначеній проблемі є необхідність розробки і дотримання стратегії сталого розвитку земельних ресурсів, реалізація якої значною мірою полягає у поліпшенні організаційно-економічних умов та інституціонального середовища, удосконаленні економічного механізму аграрного сектора для більш повного використання можливостей і переваг землевпорядкування та землеустрою агробізнесу. Ідентифіковано першочергові проєктні заходи в напрямі досягнення нейтрального рівня деградації земель (НРДЗ) як важливого завдання щодо забезпечення сталого розвитку агроекосистем, яке передбачає врахування надбань агрономічної, ґрунтознавчої, екологічної та економічної наук з формування орієнтовних моделей сівозмін з переважно товарним вирощуванням сільськогосподарських культур, на прикладі степової зони для агробізнесу, зокрема для малого та середнього їх розмірів із зерно- і зерно-олійним напрямом спеціалізації, де обґрунтовано й показано механізм відновлення органічної речовини ґрунту, а також умов досягнення бездефіцитного балансу гумусу з урахуванням змодельованих ерозійних процесів. Наукова новизна. Розвинуто науково обґрунтовані підходи із забезпечення важливої частини досягнення сталого розвитку управління земельними (ґрунтовими) ресурсами і землекористувань на основі узгодження різноманітних процесів формування бездефіцитного балансу гумусу й джерел його стійкого відновлення засобами землевпорядкування агробізнесу. Розвинуто методичні підходи до структурних блоків, до яких належить проєктування врожайності (і) і розрахунок балансу гумусу (іі) при розробці проєктних завдань та оцінювання їх вибору шляхом поєднання різноманітних Методик, пов’язаних з економічною оцінкою земель, які базуються на доходному способі. Практична цінність. Отримані результати набули практичного значення у таких напрямах, як науковий, інституційний, законодавчий, виробничий. Виявлено, що наявні методичні підходи щодо визначення бездефіцитного балансу гумусу мають ряд проблемних місць, тому було наведено напрями їх поліпшення (оновлення). Законодавче поле також має недоліки в питанні врегулювання нормативних вимог до складання сівозмін, які здатні забезпечити збалансоване використання земель. Тобто для досягнення стійкого розвитку агроекосистем агробізнесу необхідно позбутися законодавчих протиріч та інституційних пасток, чітко унормувати конкретні вимоги, які є засобами землевпорядкування земель, посилюючи нормативно-правові акти з охорони земель і моніторингу їхнього стану. Для агробізнесу біологізація сільськогосподарського виробництва й розробка орієнтовних моделей сівозмін доводить можливість забезпечення бездефіцитного балансу гумусу та збереження земель і в умовах впровадження короткоротаційних сівозмін, але з дотриманням науково-правових рекомендацій і вимог.