ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ МЕХАНІЗМ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ АГРОПІДПРИЄМСТВ НА ЗАСАДАХ ЦИФРОВИХ ІННОВАЦІЙ

Вступ. Трансформація агробізнесу в межах "Індустрії 4.0" вимагає перегляду застарілих управлінських парадигм, які втрачають ефективність в умовах високої невизначеності та інформаційного перенавантаження. Сучасна конкурентоспроможність підприємств залежить від оперативності інтеграції інтелектуальних систем і Big Data у стратегічний менеджмент. Проте існуючий розрив між технологічним прогресом та консерватизмом організаційних структур стримує дифузію інновацій. Це зумовлює необхідність розробки адаптивного організаційно-управлінського механізму, здатного узгодити цифровий потенціал зі стратегічною стійкістю підприємства. Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка цілісної моделі організаційно-управлінського механізму стратегічного розвитку аграрних підприємств у межах трансформації, зумовленої впровадженням цифрових інновацій. Матеріали і методи. Дослідження базується на аналізі наукових праць щодо стратегічного управління аграрними підприємствами в цифрову епоху, дифузії інновацій та системного погляду на "цифрове сільське господарство". Методологічний апарат роботи ґрунтується на застосуванні системного підходу до аналізу організаційно-управлінських структур як складних соціотехнічних систем. Для формування теоретичних засад було використано загальнонаукові методи дослідження, зокрема аналізу та синтезу, логічного порівняння та теоретичного узагальнення. З метою формалізації результатів дослідження було застосовано табличний метод для представлення запропонованого підходу управління. Результати. Концептуалізовано організаційно-управлінський механізм стратегічного розвитку агропідприємства як відкриту систему трансформації інновацій у конкурентні переваги. Сформовано його багаторівневу структуру, що інтегрує діагностичний (оцінка цифрової зрілості), стратегічний (сценарне ШІ-моделювання), операційний (реінжиніринг та IoT) і контрольно-адаптивний (real-time моніторинг) блоки. Доведено, що впровадження даного механізму забезпечує перехід від реактивного управління до проактивного проєктування розвитку. Обґрунтовано, що критичним фактором успіху є розвиток людського капіталу та опанування менеджментом компетенцій для роботи з великими даними та інноваційними алгоритмами управління. Перспективи. Подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на розробку математичних моделей для оцінки синергетичного ефекту від впровадження цифрових рішень та подальшої автономізації управлінських процесів. Окремої уваги та детального вивчення потребують питання відповідного фінансового супроводу інноваційних стратегій, а також розробки інструментів комплексної оцінки ризиків на кожному етапі імплементації цифрових технологій.