Особливості корекції показників ремоделювання судин у хворих на артеріальну гіпертензію з хронічним пієлонефритом

Коморбідним станам у клініці внутрішніх хвороб приділяється велика увага, особливо захворюванням, що мають важливе медико-соціальне значення. Це цілковито стосується поєднання в одного хворого артеріальної гіпертензії (АГ) та хронічного пієлонефриту (ХПН). Метою роботи було оцінити терапевтичну ефективність мельдонію дигідрату і канефрону Н на тлі базової терапії (БТ) та їх вплив на показники ремоделювання судин у хворих на АГ iз ХПН. Матеріали та методи. Досліджували клінічні особливості перебігу коморбідної патології, товщину інтимо-медійного комплексу (ТІМК), швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ), плечогомілковий судинний індекс (CAVI) та вміст ендотеліну‑1 (ЕТ‑1) у крові у 80 хворихна АГ із ХПН. Усі хворі були розподілені таким чином: І групу становили 20 хворих на АГ із ХПН, які отримували БТ; ІІ групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ мельдоній; ІІІ групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ канефрон Н; ІV групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ поєднання мельдонію дигідрату і канефрону Н. Результати та обговорення. Встановлено, що цільового рівня артеріального тиску наприкінці терміну спостереження досягли більшість (80,0%) хворих на АГ із ХПН, які отримували мельдоній дигідрат та канефрон Н на тлі БТ. Така динаміка супроводжувалася значним поліпшенням суб’єктивного та об’єктивного стану пацієнтів, а також достовірним зниженням показників судинного ремоделювання — ТІМК, ШППХ, плечогомілкового судинного індексу та вмісту ЕТ‑1 у крові. Висновок. Комплексне антигіпертензивне лікування хворих на АГ із ХПН із включенням мельдонію дигідрату та канефрону Н дозволяє покращити перебіг і прогноз цієї коморбідності шляхом поліпшення показників ремоделювання судинної стінки.