ВПЛИВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ НА РОЗВИТОК УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ЗІ СПАЙКОВОЮ КИШКОВОЮ НЕПРОХІДНІСТЮ

Проблема гострої спайкової кишкової непрохідності залишається однією з найбільш актуальних та складних у сучасній абдомінальній хірургії. Серед усіх видів непрохідності спайкова непрохідність кишечника зустрічається найчастіше і складає від 40,4 до 86 % випадків.Мета дослідження – оцінити рівень показників ендогенної інтоксикації у хворих із спайковою кишковою непрохідністю до та після оперативного втручання та встановити їх вплив на розвиток ускладнень в післяопераційному періоді.Матеріали і методи. У статі висвітлено результати обстеження 57 хворих із гострою спайковою кишковою непрохідністю. З них 26 пацієнтів прооперовано лапароскопічно, 31 – виконано лапаротомію із подальшою ліквідацією непрохідності. Проведено дослідження рівня маркерів ендогенної інтоксикації (середньомолекулярних пептидів та визначення еритроцитарного індексу інтоксикації) до операції та на 3 добу післяопераційного періоду.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що у хворих із гострою спайковою кишковою непрохідністю значно зростає рівень маркерів ендогенної інтоксикації до операції і ступінь зростання цих показників перш за все залежить від стадії перебігу кишкової непрохідності. На 3 добу після операції виявлено незначне зниження рівня ендогенної інтоксикації, що свідчить про додаткові механізми розвитку токсикозу після оперативного втручання.Висновки. Протягом дослідження ми не встановили значно достовірного взаємозв’язку між маркерами ендогенної інтоксикації та розвитком ускладнень у післяопераційний період. Виявлено тісний взаємозв’язок між часом відновлення моторної функції кишок та рівнем ендогенної інтоксикації, що свідчить про провідну роль кишечника у формуванні токсикозу в пацієнтів із спайковою кишковою непрохідністю.