ДО ПИТАННЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ В ОЦІНЦІ ЯКОСТІ ПЕРЕКЛАДУ

Стаття присвячена одній із актуальних тем лінгвістичних досліджень – темі оцінювання якості перекладу. Відзначаються істотні відмінності у вимогах до перекладів різного призначення, зокрема, зіставляються вимоги до якості художнього та інституційного перекладів. Зазначається, що художній переклад є відображенням пануючої культури. Постмодернізм наклав свій відбиток на художній переклад творенням смислу самим читачем. Художній переклад припускає доместикацію, національне самовираження перекладача, що виключає об’єктивність у науковому її сенсі при оцінюванні якості перекладу. Об’єктивність в оцінці художнього перекладу може розглядатися лише у формі статистики суб’єктивних оцінок групою експертів. Інституційний переклад в силу свого призначення істотно відрізняється вимогами від художнього стосовно смислової відповідності оригіналу. У статті відзначаються лексико-стилістичні та семантичні особливості інституційного перекладу на прикладах допустимих форм звернень, позначень вчених звань тощо. Зазначається, що в інституційному перекладі не припускається вираження авторського ідіостилю, ужиток національно обумовлених маркерів емотивного та конотативного забарвлення. Інституційний переклад підпорядковується низці нормативів діючого міжнародного стандарту мови UNE-EN ISO 17100: 2015. Прийнятий за критерій, стандарт дає можливість експертам оцінювати якість перекладу чітко означеним мірилом, а відтак наближатися до певної об’єктивності оцінки, але за рахунок втрати сутнісної риси кожної мови – національного коду. Фах інституційного перекладача передбачає володіння Soft skills, знаннями з відповідної галузі, навичками користувача інформаційними технологіями, знання варіантів та варіацій англійської мови тощо. Відображені у статті положення покликані стати орієнтиром у формуванні відповідних спецкурсів.