Javascript must be enabled to continue!
МУЗИЧНА СИМВОЛІКА ЯК ДРАМАТУРГІЧНИЙ ЧИННИК ОПЕРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ: ІННОВАЦІЙНІ РИСИ МОЦАРТІВСЬКОЇ ОПЕРНОЇ ПОЕТИКИ
View through CrossRef
Мета даної статті – виявити, яким чином «велика» символіка культури впливає на еволюцію жанрової форми опери та у чому полягає інноваційний сенс музично-символічної мови опер В. Моцарта. Також стаття прагне довести особливу антропоморфну природу оперної символіки, як синтетичного, так і суто музичного походження, тобто побудову мови оперного жанру «за образом та подобою» людської істоти, у служінні вже людині та суто людському розумінню смислу буття – на відміну від цілепокладання релігійно-храмового ритуалу. Методологія статті обумовлена історико-жанровим, семіологічним та системним підходами, вона передбачає розвиток символологічного ракурсу оперознавчого аналізу. Наукова новизна статті може бути визначеною як виявлення специфічної природи оперної символіки, що передбачає поєднання двох семантичних планів та двох провідних семіологічних механізмів, які йдуть, перший, з боку первинної літургічної символіки, інший – з боку музично виразової (мовно-стилістичної) сфери. Поглиблюється оцінка засадничого символічного призначення трагічної антиномії, зокрема семантики Dies irae, через історію якої просвічує становлення автономної музичної семантики, з її прихованими символічними інтенціями. Висновки дозволяють зазначати, що символіка в музиці має походження від «великої» символіки культури, тому завжди зберігає у своєму змісті відбиток головної екзистенціальної антиномії як протистояння життя – смерті, з усіма супутніми феноменами. На даній загальносмисловій основі виникає специфічна музична символіка, котра відображує власні експресивні здатності музичної мови, прирощує власний образний та знаковий потенціал, поглиблюється та диференціюється. Творчість В. Моцарта, зокрема його оперні твори, серед яких виокремлюється, як найбільш інноваційний за жанровим та композиційним тлумаченням твір, опера Дон Жуан, підтверджує важливість та єдність обох шляхів формування музичної символіки – втілення символічних знакових феноменів в музиці.
Title: МУЗИЧНА СИМВОЛІКА ЯК ДРАМАТУРГІЧНИЙ ЧИННИК ОПЕРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ: ІННОВАЦІЙНІ РИСИ МОЦАРТІВСЬКОЇ ОПЕРНОЇ ПОЕТИКИ
Description:
Мета даної статті – виявити, яким чином «велика» символіка культури впливає на еволюцію жанрової форми опери та у чому полягає інноваційний сенс музично-символічної мови опер В.
Моцарта.
Також стаття прагне довести особливу антропоморфну природу оперної символіки, як синтетичного, так і суто музичного походження, тобто побудову мови оперного жанру «за образом та подобою» людської істоти, у служінні вже людині та суто людському розумінню смислу буття – на відміну від цілепокладання релігійно-храмового ритуалу.
Методологія статті обумовлена історико-жанровим, семіологічним та системним підходами, вона передбачає розвиток символологічного ракурсу оперознавчого аналізу.
Наукова новизна статті може бути визначеною як виявлення специфічної природи оперної символіки, що передбачає поєднання двох семантичних планів та двох провідних семіологічних механізмів, які йдуть, перший, з боку первинної літургічної символіки, інший – з боку музично виразової (мовно-стилістичної) сфери.
Поглиблюється оцінка засадничого символічного призначення трагічної антиномії, зокрема семантики Dies irae, через історію якої просвічує становлення автономної музичної семантики, з її прихованими символічними інтенціями.
Висновки дозволяють зазначати, що символіка в музиці має походження від «великої» символіки культури, тому завжди зберігає у своєму змісті відбиток головної екзистенціальної антиномії як протистояння життя – смерті, з усіма супутніми феноменами.
На даній загальносмисловій основі виникає специфічна музична символіка, котра відображує власні експресивні здатності музичної мови, прирощує власний образний та знаковий потенціал, поглиблюється та диференціюється.
Творчість В.
Моцарта, зокрема його оперні твори, серед яких виокремлюється, як найбільш інноваційний за жанровим та композиційним тлумаченням твір, опера Дон Жуан, підтверджує важливість та єдність обох шляхів формування музичної символіки – втілення символічних знакових феноменів в музиці.
Related Results
Сучасні методи викладання іноземних мов в немовному вузі
Сучасні методи викладання іноземних мов в немовному вузі
Головним завданням вищого навчального закладу на сучасному етапі є підготовка фахівців, здатних нестандартно, гнучко і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються в світі. Тому ...
ТЕМБРОВО-АРТИКУЛЯЦІЙНА СПЕЦИФІКА ФОРТЕПІАННОГО ЗВУЧАННЯ ЯК СЕМАНТИЧНИЙ ЧИННИК ТА КРИТЕРІЙ СТИЛЬОВОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ФОРТЕПІАННОГО ТВОРУ
ТЕМБРОВО-АРТИКУЛЯЦІЙНА СПЕЦИФІКА ФОРТЕПІАННОГО ЗВУЧАННЯ ЯК СЕМАНТИЧНИЙ ЧИННИК ТА КРИТЕРІЙ СТИЛЬОВОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ФОРТЕПІАННОГО ТВОРУ
Мета дослідження – довести призначення темброво-артикуляційних виразових засобів фортепіанної музики як показників стильової приналежності. Дана мета передбачає виявлення деяких ти...
Вокальне інтонування як чинник семантичної типології оперної творчості
Вокальне інтонування як чинник семантичної типології оперної творчості
У статті пропонується семантичний підхід до вокально-інтонаційного змісту опери, водночас доводиться актуальність типологічної характеристики жанрової форми опери з боку семантични...
ПРОВІДНІ ХУДОЖНІ ТЕНДЕНЦІЇ Й ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ У СУЧАСНОМУ ОПЕРНОМУ МИСТЕЦТВІ
ПРОВІДНІ ХУДОЖНІ ТЕНДЕНЦІЇ Й ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ У СУЧАСНОМУ ОПЕРНОМУ МИСТЕЦТВІ
Метою даного дослідження є виявлення провідних напрямів розвитку оперної композиторської творчості на рубежі ХХ–ХХІ століть, а також встановлення ключових чинників, що вплинули на ...
ОПЕРНИЙ МЕЛОС ЯК ПРЕДМЕТ ЕМОЦІОНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ: ОПЕРОЗНАВСТВО У ДІАЛОЗІ З ТЕОРІЄЮ ЕМОЦІЙ
ОПЕРНИЙ МЕЛОС ЯК ПРЕДМЕТ ЕМОЦІОНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ: ОПЕРОЗНАВСТВО У ДІАЛОЗІ З ТЕОРІЄЮ ЕМОЦІЙ
Мета дослідження – виявити емоційно-когнітивні засади оперного мелосу та його художньо-метафорологічне призначення в музичній творчості та психологічній мотивації людини. Методолог...
ОПЕРНО-СИМФОНІЧНА ТВОРЧІСТЬ ЯК СИНЕРГІЙНИЙ ФЕНОМЕН
ОПЕРНО-СИМФОНІЧНА ТВОРЧІСТЬ ЯК СИНЕРГІЙНИЙ ФЕНОМЕН
Мета дослідження – даної статті – розробити підходи до сучасної оперно-симфонічної творчості як синергійного феномена, запропонувати актуальні музикознавчі критерії його оцінки. Ме...
АНДРІЙ ФІЛІПЕЦЬКИЙ – ПРОФЕСОР ПОЕТИКИ І ГЕОГРАФІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ЄЗУЇТІВ У 1753–1754 РР. (ПЕРША ЗГАДКА ПРО ВИКЛАДАЧА ГЕОГРАФІЇ У ЛЬВОВІ)
АНДРІЙ ФІЛІПЕЦЬКИЙ – ПРОФЕСОР ПОЕТИКИ І ГЕОГРАФІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ЄЗУЇТІВ У 1753–1754 РР. (ПЕРША ЗГАДКА ПРО ВИКЛАДАЧА ГЕОГРАФІЇ У ЛЬВОВІ)
Стаття присвячена Андрію Філіпецькому – першому відомому з історичних джерел викладачу географії в навчальних закладах Львова. В 1753–1754 рр. він працював на посаді професора поет...
ПРИНЦИП ПОЛІЛОГУ ТА ПОЛІСТИЛІСТИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ ФОРТЕПІАННОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Г. КАНЧЕЛІ
ПРИНЦИП ПОЛІЛОГУ ТА ПОЛІСТИЛІСТИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ ФОРТЕПІАННОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Г. КАНЧЕЛІ
Мета даної статті – виявити методичне художнє призначення принципу полілогу в творчості Гії Канчелі, розкрити своєрідність його фортепіанної мови, довести ключове призначення форте...


