ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ ОСТЕОРЕГЕНЕРАЦІЇ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ МАТЕРІАЛУ НА ОСНОВІ ГІДРОКСИАПАТИТУ ТА ПОЛІЛАКТИДУ

Вступ. Остеорегенерація при відновленні кісткових дефектів щелеп є важливим питанням сучасної стоматології. Незважаючи на численні опубліковані праці, ідеального матеріалу все ще не існує, тому його пошук є актуальним.Мета дослідження. Вивчення процесів остеорегенерації шляхом оцінювання маркерів обміну колагену та проведення порівняльного аналізу репарації в кореляції з рентгенологічними даними на 180 добу експерименту.Матеріал і методи. Експеримент проведено на білих щурах-самцях масою 180–200 г. Під загальним знеболюванням тваринам створювали наскрізний отвір у ділянці щелепи. У контрольній групі загоєння відбувалось лише під кров'яним згортком, а у дослідних групах кістковий дефект заміщувався матеріалом на основі гідроксиапатиту та полілактиду з різним відсотковим вмістом компонентів (1 група (80:20 %); 2 група (50:50 %)). Окремо була виділена група інтактних тварин, яким втручання не проводили, а лише здійснювали забір сечі для порівняльного дослідження.Рентгенологічне дослідження вилучених щелеп проводили за допомогою цифрового радіовізіографа Intra (Фінляндія).Результати. В усіх випадках після пошкодження відбуваються процеси деструкції, що тривають до 7 діб. У контрольній групі спостерігається повільна їх  зворотня тенденція, а збалансування відбувається лише на 90 добу, досягнення фізіологічного гомеостазу – на 180 добу.У 1 дослідній групі переважання синтетичних процесів над деструкцією відмічається на 30 добу, а у віддалені терміни (90 та 180 доба) надалі відбувається домінування процесу катаболізму над анаболізмом.У 2 дослідній групі домінування процесів синтезу колагену пришвидшується та відмічається вже на 21 добу, а кінцеве завершення остеорегенерації спостерігається на 180 добу.Дані, отримані при оцінці рентгенограм нижніх щелеп тварин корелювали з даними  біохімічного дослідження.Висновки. Заповнення кісткових дефектів запропонованими остеоімплантатами змінює перебіг регенерації. Встановлено, що виповнення дефекту резорбуючим композитом зменшує деструктивні процеси та пришвидшує формування первинної та вторинної кісткової мозолі. У цьому відношенні ефективнішою виявилась композиція з однаковим вмістом обох її складових.