ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПРАЦЮЮЧИХ ЖІНОК ЯК КАТАЛІЗАТОР ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ ХХ СТ

У статті досліджено діяльність організації «Громадське об’єднання працюючих жінок» у Другій Речі Посполитій і на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду ХХ ст., аналіз програмових цілей, а також основні вектори його впливу, що допоможе по-новому висвітлити проблему гендерної рівності і сприятиме глибшому розумінню ролі жінки на епохальних зламах української історії. Доведено, що активізація організованого жіночого руху стала можливою у 1918 р., коли жінкам було надано виборче право. Підкреслено визначальну роль Громадського об’єднання працюючих жінок на західноукраїнських землях, зокрема у Волинському воєводстві, де було гостро поставлено проблему емансипації жінок, реалізації конституційних засад щодо рівноправності громадян незалежно від статі й походження та втілення їх на практиці. Аргументовано, що здобуте право бути обраною й брати участь у виборах стало першою сходинкою реалізації гендерних зусиль жіноцтва. Проведено думку про те, що Громадське об’єднання працюючих жінок, як і багато інших європейських жіночих організацій у 20-х роках ХХ ст., увійшли до складу Міжнародної організації праці як спеціалізованої установи Ліги Націй, головною метою якої проголошувалося забезпечення миру в усьому світі та зменшення соціальної несправедливості шляхом покращення умов праці. Результати дослідження підводять до думки про те, що Громадське об’єднання працюючих жінок стало важливим каталізатором гендерної політики на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду та сприяло розвитку жіночого руху в Україні та формуванню нового світогляду жіноцтва. А тому ґрунтовні дослідження, пов’язані із репрезентацією проблем жіночого руху, сприятимуть побудові надійного фундаменту для реалізації поставлених програмних завдань у сфері гендерної політики в Україні.