ПРАВО НА ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У СИСТЕМІ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

У статті досліджено цивільно-правову природу права фізичної особи на захист персональних даних та його місце в системі особистих немайнових прав. Вихідною є суперечність між значним розвитком спеціального законодавства про обробку персональних даних і відсутністю у Цивільному кодексі України окремо сформульованого права фізичної особи на їх захист. Проаналізовано три підходи до кваліфікації відповідного права: як складової права на приватне життя, як самостійного особистого немайнового права та як комплексного міжгалузевого правового режиму. Обґрунтовано, що право на захист персональних даних генетично пов’язане з приватністю, однак не зводиться до неї. Його дія поширюється на весь життєвий цикл інформації про особу, включаючи правомірно оприлюднені відомості, і охоплює вимоги до законності, добросовісності, прозорості, точності, цільового використання, строків зберігання та безпеки обробки. Запропоновано розглядати це право як комплексне особисте немайнове право, зміст якого становлять негативні правомочності вимагати невтручання та припинення незаконної обробки, а також позитивні правомочності на інформування, доступ, виправлення, видалення за наявності правових підстав, обмеження обробки, заперечення, ефективний засіб правового захисту і відшкодування шкоди. Встановлено, що поєднання абсолютного обов’язку невизначеного кола осіб утримуватися від незаконного втручання з конкретними позитивними обов’язками контролера не перешкоджає віднесенню права до особистих немайнових. Розмежовано право на захист персональних даних, право на інформацію, інформаційне самовизначення, згоду на обробку та право на захист порушеного права. Обґрунтовано, що згода є лише одним із юридичних інструментів здійснення права, а не його змістом чи універсальною підставою обробки. Сформульовано пропозицію доповнити Цивільний кодекс України окремою нормою, яка закріплюватиме право фізичної особи на законну, добросовісну і прозору обробку персональних даних, основні контрольні правомочності та право на відшкодування шкоди з відсиланням до спеціального закону щодо порядку їх здійснення.