Управління самоосвітньою діяльністю магістрів соціальної роботи в умовах цифрової трансформації освіти

Стаття присвячена аналізу проблеми управління самоосвітньою діяльністю магістрів соціальної роботи в умовах цифрової трансформації освіти, що визначає потребу в адаптації до динамічних змін і використання цифрових інструментів для професійного зростання, а також формуванні здатності до навчання впродовж життя. Актуальність теми обґрунтовано вимогами професійних стандартів «Фахівець із соціальної роботи» та «Соціальний працівник», де самоосвіта визначена як ключова компетентність (Z.05), а також Стандартом вищої освіти за спеціальністю 231 «Соціальна робота» для здобувачів другого (магістерського) рівня освіти (2019 р.), що орієнтує на автономність здобувачів та інтеграцію цифрових технологій. Метою статті є визначення управлінських механізмів супроводу самоосвітньої діяльності магістрів соціальної роботи та потенціалу цифрових освітніх інструментів. Самоосвітня діяльність розглядається як цілеспрямований і керований процес, що поєднує внутрішні (самоменеджмент) та зовнішні (інституційні) механізми, систематизовані за програмно-цільовим, організаційно-технологічним, мотиваційно-стимулюючим, контрольно-рефлексивним і адаптивним аспектами. Узагальнено можливості інтеграції цифрових платформ соціальної роботи, фандрайзингових і краудфандингових сервісів, масових відкритих онлайн-курсів та технологій штучного інтелекту як інструментів керованої самоосвіти. Запропоновано матриці відповідності цих ресурсів результатам навчання магістрів соціальної роботи. Зроблено висновок, що ефективне управління самоосвітньою діяльністю магістрів соціальної роботи ґрунтується на поєднанні інституційних механізмів, цифрових ресурсів і принципів академічної доброчесності, забезпечуючи сталий професійний розвиток фахівців у цифровому середовищі.