СТАНДАРТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО РЕЛІГІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ (ДЕЯКІ ВИХІДНІ ЗАСАДИ)

Вступ. Свобода віросповідання належить до фундаментальних людських прав, які становлять один із наріжних каменів європейської правозахисної системи. У правопорядку ЄС це право закріплене на найвищому юридичному рівні — рівні первинного права. Імплементація стандартів ЄС у сфері свободи совісті має не лише правозахисний, а й системоутворюючий характер для демократичного конституційного ладу. Актуальність відповідної імплементації для Української держави зумовлена, передусім, її стратегічним курсом на набуття повноправного членства у вказаному інтеграційному об’єднанні. Відповідність національного законодавства та правозастосовної практики стандартам вказаного інтеграційного утворення у цій сфері розглядається як результат наближення до «Acquis de I’Union». Мета полягає у теоретико-правовому осмисленні вихідних засад стандартів Європейського Союзу щодо релігійних прав людини крізь призму євроінтеграційних прагнень Української держави. Результати. У статті розглядаються стандарти ЄС щодо релігійних прав людини на рівні первинного законодавства цього об’єднання. Саме на такому рівні встановлюється не лише декларативне визнання цих прав, але й їх юридично обов’язковий характер, що відрізняє стандарти ЄС від суто політичних або рекомендаційних механізмів. Первинні джерела права ЄС відіграють ключову роль у формуванні обов’язкових, уніфікованих і ефективних стандартів забезпечення свободи совісті, виступаючи основою захисту релігійних прав у правопорядку ЄС та орієнтиром для держав-членів і держав-кандидатів. Перспективи. Подальші дослідження варто продовжити, зосередившись на аналізі вторинного законодавства, в актах якого деталізуються та конкретизуються положення первинного законодавства Союзу щодо захисту релігійних прав.