СКРИПКОВА МУЗИКА ГО ВЕНЬЦЗІНА ЯК МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО КИТАЙСЬКОГО ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ: МІКРОІНТОНАЦІЯ, СОНОРИСТИКА І НОВА ВІРТУОЗНІСТЬ

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки скрипкового письма Го Веньцзіна як цілісної художньої системи, в якій поєднуються принципи китайської театрально-вокальної інтонаційності, сонористична організація звука, процесуальна форма та новий тип виконавської драматургії. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні музично-історичного, жанрово-стильового, інтонаційного, темброво-сонористичного та виконавсько-аналітичного підходів. Наукова новизна полягає у трактуванні скрипкової творчості Го Веньцзіна не як прикладу зовнішнього поєднання східної та західної традицій, а як самостійної композиторської системи, у якій національна ідентичність реалізується через структуру звука, форму, тембр і жест. У роботі акцентується значення скрипки як драматургічного суб’єкта, а також обґрунтовується роль тиші, тембрової поліфонії та мікроінтонаційності як ключових чинників формотворення. Висновки. Скрипкова творчість Го Веньцзіна є вагомим явищем сучасної академічної музики, оскільки в ній скрипка постає не лише як традиційний сольний інструмент, а як складний носій драматургічного, психологічного й культурного змісту. Аналіз його скрипкового письма дає підстави стверджувати, що композитор переосмислює європейську інструментальну традицію крізь призму китайського театрально-вокального мислення, передусім сичуаньської опери. Це виявляється у декламаційній природі мелодики, гнучкій інтонації «між звуками», контрастній драматургії, значенні паузи та особливій ролі виконавського жесту. Однією з провідних рис стилю Го Веньцзіна є відмова від класичної тематичної логіки на користь процесуального розвитку. Музична форма в його скрипкових творах вибудовується як послідовність енергетичних станів: імпульсу, наростання, звукової кризи, тиші й нового тембрового перетворення.