ПРО МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ ПРИ ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Мета роботи – дати коротку історичну характеристику еволюції педагогічного і психологічного пізнання й оцінити роль критичного мислення в педагогіці при післядипломній підготовці майбутніх лікарів.Основна частина. Історія педагогіки й психологічного пізнання мала стадійний характер. Педагогіка розвивалася як комплексна наука, яка охоплювала результати різних наукових дисциплін. До 90-х років в Україні сформувалася найбільш сучасна та одна з найкращих систем педагогічної освіти. Ця система дозволила давати не лише спеціальні знання, але й виховувала широко освічену людину. Роль наставника, вчителя при підготовці лікаря є дуже важливою складовою. Інтернатура залишилася вільною у виборі педагогічної технології. До найбільш ефективних технологій у підготовці майбутніх лікарів можна віднести диференційне, ігрове навчання та метод критичного мислення. Сутність навчання – це самостійна пізнавальна діяльність, що спрямована на пошук, обробку, засвоєння навчальної інформації. І, врешті-решт, найголовніший технологічний метод – навчання розвитку критичного мислення. Ціллю даного методу є забезпечити розвиток критичного мислення через інтерактивне включення студентів у навчальний процес. Висновки. На наш погляд, при виборі системи освіти важливим є збереження наукових та історичних коренів. Дбайливе ставлення до успіхів власних шкіл педагогіки та психології – запорука збереження наукової думки та конкурентності. Індивідуальний підхід та критичне мислення – це оптимальні педагогічні технології для становлення сучасного лікаря.