Аневризматичні субарахноїдальні крововиливи — сучасний погляд на діагностику, клініку, лікування

В роботі наведено спостереження за 35 хворими з аневризматичним субарахноїдальним крововиливом (АСАК), які знаходились на лікуванні в Олександрівській міській клінічній лікарні міста Києва та Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. Вік хворих коливався від 35 до 65 років, середній вік — 42,0 ± 3,5 року. Чоловіків було 20, жінок — 15. У роботі використана класифікація за шкалою Ханта і Хесса і шкалою Всесвітньої федерації нейрохірургів. Використані методи нейровізуалізації (комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), КТ- і МРТ-ангіографія, селективна ангіографія (катетерна ангіографія — золотий стандарт)). В лікуванні застосовували відкриті нейрохірургічні втручання та ендоваскулярну нейрохірургію. АСАК є невідкладним станом. Високим рівнем підозри на АСАК у хворих є раптовий початок з сильним головним болем. Термінові діагностичні заходи повинні включати безконтрастну КТ головного мозку, МРТ (КТ- і МРТ-ангіографію), люмбальну пункцію. Цифрова субтракційна ангіографія з 3-вимірною ротаційною реконструкцією показана для виявлення аневризми у пацієнтів з АСАК та для планування виду оперативного лікування. У період між проявами симптомів АСАК та облітерацією аневризми необхідний контроль артеріального тиску за допомогою титрувальних препаратів і підтримання систолічного артеріального тиску < 160 мм рт.ст. У переважній більшості випадків для зменшення частоти повторного крововиливу необхідно у найкоротші терміни (до 72 годин) після АСАК провести хірургічне кліпіювання або ендоваскулярну емболізацію аневризми. У всіх можливих випадках рекомендується повна облітерація аневризми з перевагою ендоваскулярної операції. Симптомна гідроцефалія в гострому періоді АСАК може корелюватись шляхом виведення ліквору (зовнішнє дренування шлуночкової системи або люмбальний дренаж залежно від характеру ліквородинамічних порушень).