КРИЗОВІСТЬ ТА СТАБІЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ СФЕРИ ПОЛІТИКИ

Стаття присвяченаособливостям цифрової кіберсфери, в якій прагнення багатьох політичних акторів будь-що досягти перевагу у чисельності переглядів та реакцій глядачів значно підриває можливості розбудови демократичної публічної сфери. Метою є встановлення значення кризовості для інституційної розбудови публічної сфери політики. Охарактеризовано процедури формування думки у публічній сфері також визначають, яким чином обговорення структуровані через аргументацію й визначення щодо предмета обговорень. Було підкреслено, що публіка парламентського типу структурована переважно в контексті обґрунтування. Проаналізовано підходи до значення публічної сфери в секуляризованому суспільстві, яке навчилося мати справу зі складністю і з свідомістю діяти на основі совісті і обговорень. Стверджується, що комунікативна основа кризових конфліктів утворює єдиний ресурс для встановлення солідарності серед громадян. Розкрито значення евристичного потенціалу комунікативної теорії для дослідження фундаментальних проблем політичної системи. З’ясовано, що антикризове значення поняття «публічна сфера» в політиці означає простір, де громадяни збираються разом, щоб брати участь у відкритому та раціональному дискурсі щодо суспільних проблем. Розкрито, що багато демократичних суспільств переживають посилену політичну поляризацію. Доведено, що трансформація медіа-ландшафту, особливо з появою соціальних медіа, змінила спосіб поширення та споживання політичної інформації. Встановлено, що поширення дезінформації та перекручення фактів становить значну кризову загрозу для публічної сфери. Припущено, що громадська довіра до традиційних інституцій, зокрема таких, як уряд, ЗМІ та навіть наука, значно знижується. Встановлено, що політична маніпуляція та втручання як кризові явища породжують занепокоєння щодо дій зовнішніх акторів, таких як іноземні уряди чи групи інтересів. З’ясовано, що виховання почуття спільних цінностей і сприяння інклюзивності в публічній сфері має вирішальне значення для відновлення довіри та забезпечення життєздатності демократичних суспільств. Зроблено висновок, що для сучасної України актуалізується питання спроможності виразити думку на основі застосування раціональних аргументів з усуненням практик екстралінгвістичного впливу або навіювання.