ЕВОЛЮЦІЯ НУМІЗМАТИЧНИХ БАЗ ДАНИХ У ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ: ДОЦИФРОВА ЕПОХА

Актуальність дослідження. Нумізматика як наука завжди залежала від систематизації й упорядкування великих масивів даних про монети. Історія нумізматичних баз даних у доцифрову добу дозволяє зрозуміти не лише технічний розвиток засобів фіксації інформації, але й еволюцію наукових підходів до класифікації, опису та поширення знань. Дослідження цього процесу є важливим, адже воно дає змогу виявити, як вироблені у XVI–XX ст. практики обліку (інвентарні книги, каталоги, картотеки, корпусні публікації) стали безпосередніми попередниками сучасних електронних баз, заклавши їхню структурну логіку й методологічний каркас. Мета дослідження. Автори ставлять за мету реконструювати еволюцію форм організації нумізматичної інформації у доцифрову добу – від ранніх рукописних описів та інвентарних книг XVII–XVIII ст. до друкованих корпусів XIX–XX ст. і карткових систем, що активно використовувалися до 1970-х років. Особлива увага приділяється трьом провідним інституціям – Британському музею, Cabinet des Médailles у Парижі та проєктові Corpus Nummorum у Німеччині, які виробили різні моделі організації даних: практично-стандартизаційну, інституційно-музейну та академічно-універсалістську. Висновки дослідження. Аналіз засвідчив, що: а) в різні історичні періоди формувалися власні стандарти опису монетних колекцій, від локальних практик до міжінституційних типологій; б) інвентарні книги, каталоги та картотеки виконували функції повноцінних «аналогових баз даних», забезпечуючи збір, збереження, пошук і поширення інформації; в) діяльність провідних центрів (Лондон, Париж, Берлін) визначила методологічні рамки, які трансформувалися у міжнародні стандарти; г) досвід доцифрових форм зумовив структурну спадковість при переході до цифрових рішень: сучасні онлайн-проєкти (Nomisma.org, OCRE, RPC Online) відтворюють і розвивають корпусну та картотечну логіку, перетворюючи її у машиночитані формати (URI, LOD). Таким чином, історичні практики каталогізації не були «передісторією», а створили основу сучасної цифрової нумізматики. Продовження дослідження. Перспективними напрямами залишаються: вивчення локальних та регіональних традицій поза межами «великої трійки» (Лондон–Париж–Берлін); реконструкція мікро-історії даних – змін у термінології, номенклатурі, структурі полів опису; аналіз перехідних форматів (картотеки, перфокарти) як безпосередніх попередників електронних систем; осмислення впливу нумізматичних корпусів на розвиток гуманітарної інформатики загалом.