Javascript must be enabled to continue!
ПРИНЦИП ПОЛІЛОГУ ТА ПОЛІСТИЛІСТИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ ФОРТЕПІАННОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Г. КАНЧЕЛІ
View through CrossRef
Мета даної статті – виявити методичне художнє призначення принципу полілогу в творчості Гії Канчелі, розкрити своєрідність його фортепіанної мови, довести ключове призначення фортепіанної творчості для розуміння авторської оригінальності стилю Канчелі. Методологія роботи визначається поєднанням музикознавчих жанрово-стильового та текстологічного підходів, також міжвидовою мистецтвознавчої компаративистикою. Наукова новизна статті постає як вивчення творчого методу Г. Канчелі у контексті усіх жанрових складових його композиторської поетики, що дозволяє виявляти єдність його музичного мовлення, водночас пояснювати специфіку полілогу як особливої художньо-стильової якості музичної творчості. Вперше пропонується аналітичний розгляд циклу Г. Канчелі «Проста музика для фортепіано», у якому виявляються усі показові для композитора полістилістичні тенденції, також семантичні позиції. На новому теоретичному рівні доводиться авторська оригінальність, водночас смисловий універсалізм композиторських задумів та композиційно-драматургічних рішень Канчелі, визначається їх відповідність до метаісторичних запитів сучасної художньої дійсності. Висновки. Провідними стильовими рисами композиторської творчості Г. Канчелі, котрі породжують переплетіння полістилістичних тенденцій в його музиці та визначають своєрідність його фортепіанних опусів, є камерність, прагнення до жанрового синтезу, до «авторського слова» та до більшої простоти, тому й до семантика тиші, також монологічність – як розвиток монотематичного інтертекстуального методу впродовж усієї творчості. Окремо варто відзначити, як засадничі риси музичного мислення композитора, протиставлення сакральної та профанної образно-смислових ціннісних сфер, розвиток образу людини на основі ідеї людяності, що обумовлює зіставлення пісенної та танцювально-маршової семантики, вокальної кантилени та інструментальної моторики, сприяє вирішенню вічної трагедійної теми боротьби життя – смерті метафорично-притчовим дуалістичним шляхом.
Title: ПРИНЦИП ПОЛІЛОГУ ТА ПОЛІСТИЛІСТИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ ФОРТЕПІАННОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ Г. КАНЧЕЛІ
Description:
Мета даної статті – виявити методичне художнє призначення принципу полілогу в творчості Гії Канчелі, розкрити своєрідність його фортепіанної мови, довести ключове призначення фортепіанної творчості для розуміння авторської оригінальності стилю Канчелі.
Методологія роботи визначається поєднанням музикознавчих жанрово-стильового та текстологічного підходів, також міжвидовою мистецтвознавчої компаративистикою.
Наукова новизна статті постає як вивчення творчого методу Г.
Канчелі у контексті усіх жанрових складових його композиторської поетики, що дозволяє виявляти єдність його музичного мовлення, водночас пояснювати специфіку полілогу як особливої художньо-стильової якості музичної творчості.
Вперше пропонується аналітичний розгляд циклу Г.
Канчелі «Проста музика для фортепіано», у якому виявляються усі показові для композитора полістилістичні тенденції, також семантичні позиції.
На новому теоретичному рівні доводиться авторська оригінальність, водночас смисловий універсалізм композиторських задумів та композиційно-драматургічних рішень Канчелі, визначається їх відповідність до метаісторичних запитів сучасної художньої дійсності.
Висновки.
Провідними стильовими рисами композиторської творчості Г.
Канчелі, котрі породжують переплетіння полістилістичних тенденцій в його музиці та визначають своєрідність його фортепіанних опусів, є камерність, прагнення до жанрового синтезу, до «авторського слова» та до більшої простоти, тому й до семантика тиші, також монологічність – як розвиток монотематичного інтертекстуального методу впродовж усієї творчості.
Окремо варто відзначити, як засадничі риси музичного мислення композитора, протиставлення сакральної та профанної образно-смислових ціннісних сфер, розвиток образу людини на основі ідеї людяності, що обумовлює зіставлення пісенної та танцювально-маршової семантики, вокальної кантилени та інструментальної моторики, сприяє вирішенню вічної трагедійної теми боротьби життя – смерті метафорично-притчовим дуалістичним шляхом.
Related Results
ПРИНЦИПИ ПЕРЕВЕДЕННЯ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ
ПРИНЦИПИ ПЕРЕВЕДЕННЯ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ
Стаття присвячена виокремленню та систематизації комплексу актуальних принципів переведення та переміщення працівників в Україні. Ці принципи автором тлумачяться в якості цілісної,...
КАТЕГОРІЯ ВИКОНАВСЬКОГО МИСЛЕННЯ У СУЧАСНІЙ ФОРТЕПІАНОЛОГІЇ
КАТЕГОРІЯ ВИКОНАВСЬКОГО МИСЛЕННЯ У СУЧАСНІЙ ФОРТЕПІАНОЛОГІЇ
Мета даної статті – розкрити зв’язки між поняттям фортепіанології та процесом (категорією) музичного мислення, специфікувати дану категорію стосовно процесу фортепіанного виконання...
ВОКАЛІЗ ЯК СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА МОДЕЛЬ КОМПОЗИТОРСЬКОГО МИСЛЕННЯ ОЛІВ’Є МЕССІАНА: ДО ПРОБЛЕМИ АВТОНОМІЇ ВОКАЛЬНОГО ЗВУКУ
ВОКАЛІЗ ЯК СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА МОДЕЛЬ КОМПОЗИТОРСЬКОГО МИСЛЕННЯ ОЛІВ’Є МЕССІАНА: ДО ПРОБЛЕМИ АВТОНОМІЇ ВОКАЛЬНОГО ЗВУКУ
Метою дослідження є виявлення специфіки вокалізу у творчості Олів’є Мессіан як особливої форми музичного мислення, в якій відбувається радикальне переосмислення природи вокального ...
ТЕМБРОВО-АРТИКУЛЯЦІЙНА СПЕЦИФІКА ФОРТЕПІАННОГО ЗВУЧАННЯ ЯК СЕМАНТИЧНИЙ ЧИННИК ТА КРИТЕРІЙ СТИЛЬОВОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ФОРТЕПІАННОГО ТВОРУ
ТЕМБРОВО-АРТИКУЛЯЦІЙНА СПЕЦИФІКА ФОРТЕПІАННОГО ЗВУЧАННЯ ЯК СЕМАНТИЧНИЙ ЧИННИК ТА КРИТЕРІЙ СТИЛЬОВОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ФОРТЕПІАННОГО ТВОРУ
Мета дослідження – довести призначення темброво-артикуляційних виразових засобів фортепіанної музики як показників стильової приналежності. Дана мета передбачає виявлення деяких ти...
Феномен фортепіанного мислення та актуальні способи його вивчення.
Феномен фортепіанного мислення та актуальні способи його вивчення.
Мета статті – виявити теоретичні засади вивчення фортепіанного мислення як форми та способу музичного мислення, тобто враховуючи загальні онтологічні та ціннісно-пізнавальні власти...
Взаємодія словесних жанрових форм в музичному тексті опери (на прикладі творчості М. Мусоргського)
Взаємодія словесних жанрових форм в музичному тексті опери (на прикладі творчості М. Мусоргського)
Мета статті – відкрити значення прилюдно-словесних жанрових форм в розвитку музичної мови опери, виявити специфічні тенденції їх перетворення у музичному тексті опери. Методологія ...
СПЕЦИФІКА ОБРАЗНОГО СИНТЕЗУ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ НА МЕЖІ XIX–XX СТОЛІТЬ
СПЕЦИФІКА ОБРАЗНОГО СИНТЕЗУ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ НА МЕЖІ XIX–XX СТОЛІТЬ
Мета статті – виявити ті образні та структурно-композиційні засади творчості нововіденських композиторів, котрі зумовлюють їх інтерес до камерно-вокальної жанрової галузі, водночас...
КАМЕРНО-ВОКАЛЬНЕ ВИКОНАВСТВО У ПОНЯТТЄВОМУ КОЛІ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ПРАКСЕОЛОГІЇ
КАМЕРНО-ВОКАЛЬНЕ ВИКОНАВСТВО У ПОНЯТТЄВОМУ КОЛІ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ПРАКСЕОЛОГІЇ
Мета дослідження – окреслити головні напрями розвитку та пріоритетні позиції праксеологічного вивчення камерно-вокальної творчості як сфери художньої практики (арт-практики). Метод...

