ІНДЕКС АВТОНОМНОСТІ КЛАСТЕРУ

У статті обґрунтовано доцільність формування та застосування Індексу автономності кластера (ІАК) як інтегрального аналітичного інструменту оцінки стійкості, самодостатності та адаптивності територіально-виробничих систем в умовах кризової економіки, воєнних викликів, інституційної нестабільності та обмеженості ресурсів. Запропонований індекс розглядається не як формальний рейтинговий показник, а як діагностичний і управлінський інструмент, здатний використовуватися на різних просторових рівнях — від локального кластера до регіону — залежно від цілей аналізу та доступності даних. У роботі сформовано концептуальну та методологічну архітектуру ІАК, що базується на інтеграції шести ключових компонентів автономності (продовольчого, енергетичного, економічного, соціального, інституційного та екологічного) з можливістю розширення за рахунок опціональних модулів (логістичного та інноваційного). Така відкрита модульна структура забезпечує гнучкість, адаптивність і масштабованість індексу, а також можливість його застосування в управлінських, інвестиційних і стратегічних цілях. Розроблено підхід до розрахунку індексу, заснований на нормуванні показників і інтегральному агрегуванні підіндикаторів, що забезпечує порівнюваність результатів і можливість міжкластерного та міжрегіонального аналізу. Особливу увагу приділено обґрунтуванню ролі органічного виробництва, гідропонних та інших AgroTech-рішень як ключових технологічних детермінант підвищення продовольчої, енергетичної та екологічної автономності кластерів, особливо в умовах урбанізації, дефіциту земельних ресурсів і порушених логістичних ланцюгів. Виявлено основні ризики та обмеження застосування індексу, зокрема ризики політичних маніпуляцій, підгонки показників і обмеженості даних, а також підкреслено роль цифровізації, прозорості та відкритих даних у мінімізації зазначених ризиків. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання Індексу автономності кластера органами державної влади, місцевого самоврядування та інвесторами для моніторингу реального рівня автономності територій, обґрунтування управлінських рішень, оптимізації розподілу ресурсів і формування інноваційно-інвестиційних стратегій розвитку. Запропонований індекс розглядається як відкритий науковий концепт, орієнтований на подальшу емпіричну апробацію, цифрову реалізацію та адаптацію до національних і регіональних особливостей.