Постмодерністська іронія і сміх: специфіка і наукова рецепція.

Іронію в постмодерністській літературі визнано базовою категорією, що засвідчено працями теоретиків і дослідників постмодернізму. Постмодернізм і, відповідно, постмодерністська іронія і сміх на теренах пострадянського простору мають свою специфіку. Метою статті є узагальнення позицій вітчизняних і зарубіжних науковців про іронію і сміх у постмодерністських текстах та пояс- нення їх різнорідності постметафізичним мисленням людини епохи постмодерну. Іронію в постмодерністських художніх текстах розглянуто як перепону на шляху до однозначно- го прочитання тексту, що змушує читача зупинитися й скерувати свою увагу не на фабулу, а на нарацію. Іронія як спротив твору прочитанню з’являється внаслідок присутності в тексті як мінімум двох смислів, що не становлять цілісності. Іронія увиразнює відмінність завдяки дистанції між суб’єктом висловлювання й самим висловлюванням, між сказаним і несказаним, між висловленням і контек- стом (іншим текстом, значенням, знаком реальності), розрізнює невловні суперечності. Іронічна гра з читачем перетворюється з інтерпретативної діяльності, орієнтованої на дешифрування приховано- го сенсу, на відчитування можливих сенсів, закладених у нарації, або потенційних, що можуть ви- никнути спонтанно.