Біля витоків космічної індустріалізації

Історію зародження та створення технологій зварювання в космосі викладено на основі систематизації матеріалів публікацій, архівів і мемуарів. У 1963 р. директор Інституту електрозварювання (ІЕЗ) ім. Є.О. Патона академік Б.Є. Патон запропонував створити зварювання в космосі. Головний конструктор ракет С.П. Корольов підтримав цю ідею. Робота виконувалася поетапно. Невеликі вакуумні камери було виготовлено в наукових відділах ІЕЗ. Режими і вимоги до обладнання дугового зварювання та електронно-променевого зварювання досліджували в цих камерах. Спеціальні вакуумні стенди були виготовлені для розміщення в літаку для підготовки космонавтів. Стан невагомості 25–30 секунд створено при польоті літаючої лабораторії по кривій Кеплера. Співробітники ІЕЗ включали апарати і спостерігали за зварюванням зразків. Результати досліджень реєстрували кінозйомкою і осцилографуванням. На підставі цих досліджень було розроблено вимоги до апарату для розміщення на космічному кораблі і експерименту зі зварювання в космічних умовах. Вчені вирішували проблеми розплавленого металу в невагомості, дугового зварювання у вакуумі. Конструктори зварювальних апаратів вирішували проблему зменшення ваги і споживання електроенергії, надійної роботи систем автоматичного управління. Перші в світі космічні експерименти зі зварювання і різання металів дугою низького тиску, дугового плазмою і електронним променем виконано 16 жовтня 1969 року на апараті «Вулкан» космонавтом-випробувачем В.М. Кубасовим. Визначено, що в якості джерела нагріву найбільш доцільно використовувати електронний промінь. Сварка в космосі оцінюється як черговий науково-технічний прорив у історії людства. У наступні роки космічні технології почали розроблятись в інших країнах. Широку програму досліджень розгорнуто в галузі фізики невагомості, матеріалознавства, будівництва конструкцій, астрофізики та ін.