ДИРИГЕНТСЬКИЙ П’ЄДЕСТАЛ АНАТОЛІЯ КАЛАБУХІНА

Мета статті – створити, вперше у вітчизняному музикознавстві, періодизацію життєтворчості визначного диригента, педагога і просвітителя Анатолія Калабухіна для визначення етапів його професійного зростання і виявлення чинників, що сприяли вершинним досягненням маестро у фазі акме. Методологія базується на застосуванні системного підходу з поєднанням історико-контекстуального, біографічного, феноменологічного та акмеоцентричного методів, застосованих задля усвідомлення довершених здобутків А. Калабухіна у контексті еволюції художнього мислення митця. Наукова новизна полягає в тому, що в даному дослідженні вперше у вітчизняному музикознавстві створена періодизація життєтворчості визначного українського митця А. Калабухіна. Висновки. Підсумком аналізу життєтворчості А. Калабухіна є створення її періодизації відповідно до біографічного, географічного, вікового та еволюційно-виконавського критеріїв. Встановлено, що керування А. Калабухіним на різних етапах його творчо-виконавської діяльності харківськими колективами: симфонічним оркестром філармонії, національним академічним театром опери та балету імені М. Лисенка та оперною студією національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського віддзеркалюють зміни в розбудові професійного шляху визначного митця. Чотири періоди життєтворчості Анатолія Калабухіна є відображенням еволюційних процесів у творчій долі як диригента-інтерпретатора, педагога й просвітителя. Четвертий період, що є кульмінаційною зоною життєтворчості митця, розподілений на три етапи, що пов’язані з діяльністю маестро в трьох мистецьких закладах Харкова, де останній період – керування оперною студією університету (1979 – 2022), визначений як фаза акме, коли його майстерність сягнула найвищого рівня.