Агробіологічна класифікація сільськогосподарських культур

Мета. Упорядкувати систему назв сільськогосподарських культур. Методи. Аналіз літературних джерел. Було застосовано метод прямого аналізу і синтезу, історичний і логічний методи та порівняльно-історичний метод. Результати. Використання сортів в сільськогосподарській практиці передбачає їхнє занесення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, який є лише переліком зареєстрованих сортів і його не слід використовувати як довідник з номенклатури. Проблему передавання латинських назв рослин у системі української ботанічної термінології варто вирішувати створюючи нові родові назви базуючись на народній номенклатурі та не нехтуючи, за потреби, калькуванням та транслітеруванням латинських назв, а видові епітети — адекватним перекладом відповідних латинських назв. Міжнародний кодекс номенклатури для водоростей, грибів і рослин регулює назви усіх рослин, проте для позначення культурних рослин застосовують Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин, який, зокрема оперує назвами культиварів і сортових груп. У зведеній таблиці наведено назви культур, сорти яких занесено до Державного реєстру сортів рослин, латинські та українські назви відповідних їм таксонів та сортових груп, що упорядковує назви культур та дозволяє порівняти їх з ботанічними назвами. Висновки. В агрономічній практиці водночас використовують ботанічну та агробіологічну класифікації, які охоплюють, відповідно назви таксонів і культонів. Агробіологічна класифікація має певні переваги, проте перебуває під тиском неправомірного застосування норм найменування таксонів до назв культур, що руйнує її підвалини. Кодифікація агробіологічної класифікації убезпечить її від такого негативного впливу. Розмежування сфер застосування обох класифікацій спрятиме здійсненню наукової і господарської діяльності.