КОГНІТИВНА МОДЕЛЬ «ЧОТИРИ БРАМИ – СОРОК СТОЯНОК» (DÖRT KAPI KIRK MAKAM) У БЕКТАШИЗМІ: СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД

Ця стаття досліджує концепт-схему «Чотири брами – сорок стоянок» (Dört Kapı Kırk Makam) у бекташизмі як структуровану когнітивну модель, що кодує виразно-релігійну форму розвитку людини. З точки зору аналітичної філософії, дослідження розглядає семантичну структуру та епістемологічну функцію цієї символічної системи, стверджуючи, що вона являє собою керовану правилами структуру значення в межах певної релігійно-філософської мовної гри. Замість того, щоб розглядати брами та стоянки як просто поетично-алегоричні чи містичні вирази, структурний аналіз інтерпретує їх як концептуально сформульовані етапи, що відображають внутрішню логіку морального та онтологічного прогресу. Методологія даного дослідження спирається на інструментарій соціально-філософської семантики, теорії інтенціональності та структуралістської методології, щоб з'ясувати, як бекташизм організовує духовні знання, пошук удосконалення людини та досвід. При цьому дослідження підкреслює когнітивну глибину та філософську актуальність містичних категорій, які часто вважаються непрозорими для аналітичного дослідження. Висновком стало твердження про те, що доктрина тюркського суфійського тарикату Бекташі про «Чотири брами – сорок стоянок» є не просто поетичним, символічним чи релігійним конструктом, а є когнітивно багатогранною та семантично структурованою моделлю духовного розвитку людини, що обрала шлях удосконалення. Було підкреслено, що структура брам відповідає ідеї поступового подолання дуалізму: між суб’єктом і об’єктом, зовнішнім і внутрішнім, формою і сутністю. Також зазначається, що модель бекташизму працює як інструмент самотрансформації через багаторівневу інтеграцію: афективну, когнітивну й тілесну. Зрештою, це дослідження підтверджує, що містичні гетеродоксні ісламські традиції, такі як бекташизм, можуть зробити вагомий внесок у сучасні філософські дискусії про природу сенсу, релігійне розуміння та структуру людського духовного пізнання.