Тенденції материнської смертності в Україні та її основні чинники

Показник материнської смертності вважають інтегрованим індикатором репродуктивного здоров’я жінок, який відображає не лише стан загального здоров’я, якість медичної допомоги вагітним і рівень організаційної роботи родопомічних установ, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими факторами. Показник материнської смертності нині є актуальною проблемою вітчизняної системи охорони здоров’я: за даними МОЗ України, у 2016 р. померло 77 жінок, смерть яких пов’язана з вагітністю. Показник материнської смертності становить 14,5 % на 100 000 живонароджених дітей. За даними Міжвідомчої групи ООН з оцінки материнської смертності (MMEIG), в обчисленні показника ураховують коефіцієнт народжуваності і економічний стан країни, показник материнської смертності в Україні у 5,3 раз (32 на 100 000 живонароджених) перевищує (2010 р.) цей показник у Європейському Союзі (6 на 100 000 живонароджених у 2010 р.). В Україні спостерігається негативна стала тенденція рівня материнської смертності, основними причинами якої є недостатня доступність населення до послуг планування сім’ї; високий рівень патології вагітних; недосконала система стандартизації медичної допомоги; недостатній моніторинговий контроль випадків материнської смерті; недостатня державна підтримка при плануванні та народженні дитини. Впровадження заходів Глобальної стратегії і цілі припинення запобіжної материнської смертності до 2030 р. ВООЗ сприятиме зниженню МС: подолання нерівностей в доступності та якості медико-санітарних послуг в областях репродуктивного здоров'я, здоров'я матерів і новонароджених; забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров'я для всеосяжної медико-санітарної допомоги у сфері репродуктивного здоров'я;подолання всіх причин материнської смертності, репродуктивної і материнської захворюваності та пов'язаних з ними інвалідності; зміцнення систем охорони здоров'я шляхом збору надійних даних з метою реагування на потреби та пріоритети жінок і дівчаток; забезпечення підзвітності для підвищення якості допомоги і справедливості [1].