«СИМФОНІЄТА» Є. СТАНКОВИЧА ЯК МУЗИЧНИЙ МАНІФЕСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Метою статті є аналіз «Симфонієти» Є. Станковича з точки зору  особливостей музичної мови твору та їх взаємозв’язку із національною українською музичною традицією. Методи дослідження. Пропонується композиційно- драматургічний аналіз твору, де унаочнюється принцип авторського методу Є. Станковича, роботи з тембровою драматургією та іншими музичними прийомами, що дозволяють композитору органічно поєднувати квазіфольклорні мотиви із його авторським оркестровим стилем. Використовується також порівняльний аналіз із традиційними фольклорними формами та історико-культурний аналіз впливу твору на формування національної ідентичності. Обраний для дослідження твір є важливим етапом у розвитку української музичної культури, а його аналіз показує впливовість композиторського мислення на формування національної ідентичності. У статті досліджується специфіка музичної мови,  яка підкреслює фольклорне спрямування цієї композиції. Наукова новизна статті полягає у переосмисленні музикознавчих підходів до вивчення визначних творів як культурного феномену, що відображає національну самосвідомість. Такий підхід дозволяє обґрунтувати використання фольклорних мотивів у сучасній академічній музиці та їх ролі у вираженні національної ідентичності. Висновки. «Симфонієта» Є. Станковича проявляється як культурний символ, який органічно поєднує фольклорний контекст із сучасними музичними формами та «фірмовим почерком» автора, що в комплексі сприяє плеканню національної ідентичності у музичному мистецтві. Твір стає мостом між минулим та сучасністю, акцентуючи на унікальності та динамічному розвитку української музичної   культури.