РІВНІ ТА СТРУКТУРА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Громадянська ідентичність відноситься до соціальної ідентичності, зокрема до такої специфічної її форми як організаційна ідентичність. Об’єктами громадянської ідентифікації (аналогічно до об'єктів організаційної ідентифікації) є спільнота громадян (аналог колективу організації; спільнота зі спільними і типовими проблемами організації їхнього життя, що об’єднані територією, на якій діють закони певної держави) і держава (організація в цілому; держава як організація суспільства). Громадянська ідентичність особистості виявляється на індивідуальному та соціальному рівнях. Соціальний рівень поділяється у відповідності до об’єктів громадянської ідентифікації, на груповий (колективний) та інституціональний (організаційний). На інституціональному («громадянин – держава») рівні мова йде про включення особистості в правовий, економічний, аксіологічний, символічний простір держави; особливості соціальної перцепції особистістю держави, образ держави, довіру і лояльність до неї і т.п. Груповий («громадянин – спільнота громадян») рівень передбачає включеність особистості в спільноту громадян, підкріплену (або ні) суб'єктивним почуттям внутрішньої єдності зі своїми співвітчизниками, почуттям громадянської спільності (почуття «Ми») – переживанням взаємозв’язку, солідарності, спільності історичної долі та типовості проблем життя з іншими громадянами. Індивідуальний (персональний, «Я як громадянин») – рівень особистісних самокатегоризацій (виявляються як індивідуально-відмінні характеристики), індивідуального осмислення громадянської належності разом з емоційно-ціннісним наповненням; переживання сенсу і цінності власного життя в даному соціумі. Громадянська ідентичність становить собою єдність когнітивного (усвідомлення своєї належності до держави в якості її громадянина та спільноти громадян; знання, уявлення щодо держави, громадянства та громадян), ціннісного (суб’єктивна значущість, важливість членства; поділяння державницьких цінностей та цінностей громадянської спільноти), афективного (емоційне ставлення до свого членства, переживання «моє/не моє», почуття гордості, сорому, патріотизму тощо), конативного (зумовлює громадянську поведінку) компонентів. При створенні діагностичного інструментарію для дослідження громадянської ідентичності пропонуємо використовувати асоціативний тест, психомалюнок та метод семантичного диференціалу.