НЕОБХІДНІСТЬ ПАРАДИГМАЛЬНОГО ЗМІЩЕННЯ СМИСЛОВОГО ЕПІЦЕНТРУ ВІТЧИЗНЯНОГО ДИСКУРСУ ВИЗНАЧЕНІСТЬ ПОДАТКОВОГО ПРАВА

У статті здійснено порівняльно-правове дослідження вітчизняного позитивістського доктринального дискурсу визначеності податкового права, на захист основних аргументів якого нещодавно став і Конституційний Суд України, конституціоналізувавши доктрину визначеності податкового права як необхідності дотримання його темпоральної стабільності, а також європейського і західного в цілому дискурсу визначеності податкового права, квінтесенція якого у його субстантивному вимірі (мета принципу) зводиться до балансування на принциповому рівні, з одного боку фіскальних інтересів держав- членів та Євросоюзу як виокремленої інституції в цілому, з іншого боку, публічних потреб суб’єктів податкових правовідносин і приватних потреб платників податків. В якості методологічного інструментарію дослідження автори послуговувались антропосоціокультурним підходом, передусім такими його атрибутивними складовими, як загальнонаукові принципи об’єктивності й історизму та методи порівняльно-правового, системного і структурно-функціонального аналізу. Обґрунтовано висновок, що нагальні потреби реалізації Україною її стратегічного вибору на набуття членства в ЄС вимагають від неї кардинальної трансформації своєї традиційної ролі запасного гравця Європи у її повноцінного гравця, здатного вести повноформатну гру на європейському правовому полі за європейськими правовими матрицями та правилами, в тім числі й у сфері оподаткування. Це ключовий правовий чинник, який вимагає від України парадигмального зміщення смислового епіцентру вітчизняного дискурсу визначеності податкового права як його темпоральної стабільності у напрямку його європейського зокрема та західного в цілому розуміння. Квінтесенція принципу визначеності податкового права згідно лекал ЄС зумовлена його інструментальним (фіскальним) призначенням для активного втручання держави та інших публічних суб’єктів у міру свободи приватного власника реалізувати своє природне право власності і передбачає особливий його зв’язок із суспільними благами та приватними потребами платників податків.