МУЗЕЄЗНАВЧІ СТУДІЇ ІЛАРІОНА СВЄНЦІЦЬКОГО (1905–1930-ТІ РР.)

Мета статті – висвітлити музейну діяльність Іларіона Свєнціцького (1876–1956) упродовж 1905–1930-х рр. – ученого-лінгвіста, мистецтвознавця, громадського діяча, багаторічного директора Національного музею у Львові, заснованого в лютому 1905 р. греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким. Підкреслюється, що попри численні публікації, досі є потреба в аналізі музеєзнавчих напрацювань ученого. Розкрито теоретичну й практичну діяльність І. Свєнціцького в галузі музейництва, зокрема, схарактеризовано його наукові праці й виступи, у яких порушуються питання завдань музеїв, розкривається суть й основні етапи становлення музею як культурної установи, робиться огляд зарубіжних та українських музеїв, визначаються нагальні завдання Національного музею у Львові. Увага приділена організації І. Свєнціцьким виставкової й видавничої роботи в очолюваному ним музейному закладі. Зауважено, що І. Свєнціцький був пοпуляризатοрοм розвитку Національного музею у Львові, у щорічних звітах детально документував питання внутрішньої діяльності музею. У статті звернено увагу на заходи I. Свєнціцького з пошуку й вивчення пам’яток. З’ясовано, що науковець проводив активну науково-фондову роботу, систематично поповнюючи музейні збірки пам’ятками українського мистецтва та іншими реліквіями. I. Свєнціцький був активним членом громадської організації «Союз музеїв у Польщі», брав участь у з’їздах представників музеїв Польщі, докладав зусиль до діяльності музейних закладів у Галичині на високому професійному рівні. Доведено, що науковий доробок музейника залишається актуальним для вивчення історії, теорії й практики музейного будівництва в Галичині в першій третині ХХ ст.