ЛІНГВОКОМУНІКАТИВНІ ПАРАМЕТРИ СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ДИСКУРСУ ФЕХТУВАЛЬНОГО СПОРТУ)

У статті розглянуто поняття «дискурс фехтувального спорту», що визначається як спеціальний вид усної та письмової мовленнєвої діяльності із застосуванням відповідної термінології. Зазначено, що усна комунікація переважно спостерігається між спортсменами-фехтувальниками, тренерами та суддями. До лінгвокомунікативних параметрів усного спілкування суб’єктів фехтувального виду спорту належать: знання назв інструментів дії фехтувальників та частин цих знарядь фехтувального спорту; розуміння «мілітарних метафор» (контратака); застосування термінів інших терміно- систем (із фізики – частота та амплітуда руху); оперування спеціальною лексикою під час навчання, тренування та змагань. Дискурс фехтувального спорту в письмовій формі презентовано у наукових працях, науково-популярних публікаціях, навчальних посібниках. У теоретичних та методичних спортивних виданнях уживається спеціальна фахова лексика, що віддзеркалює такі лінгвокомунікативні параметри дискурсу фехтувального спорту: найменування спортсменів за видами інструментів їхньої дії (фехтувальники-шаблісти), лексеми, що позначають статичні пози фехтувальників (вихідне положення фехтувальника, бойова стійка), назви дій рухів спортсменів (атаки випадами, маневрування у бойовій стійці, «бій із тінню», уколи на мішені), найменування вправ (уколи в мішень із різних дистанцій і фехтувальних позицій), назви спеціальної моторики рук, пов’язаної з триманням зброї та керуванням зброєю (пріма). Також закцентовано увагу на використанні фехтувальної термінології, яка саме і є головною характеристикою дискурсу цього виду спорту, у медіа (масмедіа, коментарі, репортажі змагань, інтерв’ю), що мають усну та писемну форми. Зроблено висновок про те, що значущими лінгвокомунікативними параметрами усного та письмового фахового дискурсу фехтувального спорту є унікальність та релевантність, які вербалізовані у термінології цього виду спорту та відбивають його характерні ознаки.