Абстрактні мотиви у творчості Геннадія Пугачевського

Творчість київського художника Геннадія Пугачевського (1966 р.н.) є на сьогоднішній день однією з найперспективніших тем для вивчення в площині української гуманітаристики. Це матеріал, який висвітлює шлях України до світового культурного простору, бо творчий доробок цього митця є кращим інструментом для арт-інтеграції у зарубіжний художній процес.                                        Г. Пугачевський, як і його батько, Аркадій Пугачевський, є багатопрофільним митцем, що працює у друкованій графіці, акварельному живопису, графічному дизайні, академічному рисунку. У багатьох країнах світу він добре відомий заавдяки своїй графіці малих форм, в першу чергу – екслібрису. Визнання професійного рівня митця підтверджено тим, що він є володарем 14 престижних нагород на міжнародних творчих конкурсах різних рівнів та членом двох профільних англійських спілок – Королівського товариства живописців-графіків та Товариства граверів по дереву. Друкована графіка майстра – це ксилографія, гравюра на пластику, як чорно-біла, так і багатоколірна. Сюжетика як вільної гравюри, так і книжкового знаку різноманітна – міфологічні сюжети, релігійні композиції, портретні штудії, алегоричні сцени тощо. Усі жанри об’єднані однією рисою, що є родзинкою манери митця і робить його стиль безпомилково впізнаваним, – стилізація високого професійного рівня. Тяжіння до застосування символів, знакова мова приводять до доволі частого звернення до абстрактних композицій. Інколи стилізація в сюжетних композиціях  настільки сильною, що вони фактично перетворюються на абстрактні образи, у читанні яких глядач є співавтором, що його фантазія продовжує процес образотворення, розпочатий художником. Об’єктом аналізу даної розвідки є саме абстрактні композиції Геннадія Пугачевського як квінтесенція основних характерних ознак його індивідуального стилю.