Сильватизація оселищ лучно-степової рослинності та безхребетних у природоохоронних об’єктах Гологірського горбогір’я (природоохоронне оцінювання явища)

В останні десятиліття в Україні переглядають парадигму абсолютної заповідності і застосовують перехід на оселищні (габітатні) засади охорони біорізноманіття. Такий підхід зумовлений тим, що застосування лише заповідного режиму для збереження раритетів флори і рідкісних рослинних угруповань не забезпечує цілковитого збереження їх первинного складу і структури. Така ситуація характерна для природоохоронних об'єктів Гологірського горбогір’я, у яких збереглися ділянки екстразональної лучно-степової рослинності як оселища рідкісних видів рослин і комах. У статті охарактеризовано природні особливості Гологір, висвітлено історію створення у регіоні природоохоронних об’єктів. Відзначено, що ботанічну пам'ятку природи державного значення «Лиса Гора і Гора Сипуха» площею 283 га було створено для охорони бучин чагарникових. Проте в офіційному описі рослинності цього об’єкта зазначено, що на степових ділянках у його межах ростуть види трав, занесені до Червоної книги України. Це посилання свідчить, що пам'ятка природи мала подвійну мету – збереження не лише бучин чагарникових, але й лучно-степової рослинності з рідкісними представниками флори і фауни України, що підтверджує значну созологічну цінність об'єкта. Поряд з цим, штучне заліснення вершини гори Лисої деревними видами – Pinus sylvestris L. та P. banksiana Lamb. й подальше спонтанне їх розселення на степові ділянки негативно позначається на збереженні трав’яної рослинності та угрупованнях безхребетних. Аналіз наукових джерел щодо поширення сосни на Поділлі в минулому відображає розбіжність поглядів учених на її автохтонність. Вплив заліснення (сильватизації) оселищ лучно-степової рослинності та безхребетних охарактеризовано з природоохоронних позицій. Зроблено висновок, що наявність сосни в природоохоронних об'єктах Гологір не відповідає меті їх створення, а спонтанне поширення цієї породи призводить до деградації середовищ існування лучно-степової рослинності і угруповань комах, які підлягають охороні. Як наслідок – зникає цілий ксерофільний комплекс карабідофауни. Загальний аналіз трендів зміни чисельності окремих біотопічних груп денних метеликів у лучно-степових оселищах Гологір за останні 25 років показав значне зменшення частоти трапляння екотонних мезофілів, степових ксерофілів і лучних гігрофілів. Доцільно застосувати активне збереження мезоксерофітних травостоїв та угруповань безхребетних шляхом регулярного вилучення з їхніх оселищ самосіву сосни і ліщини.