ЗМІНА КЛІМАТУ ЯК КАТАЛІЗАТОР ВОДНИХ КОНФЛІКТІВ

Мета роботи. Метою дослідження є комплексний аналіз впливу зміни клімату на ескалацію водних конфліктів у глобальному та регіональному вимірах з акцентом на ситуацію в Україні, систематизація типології таких конфліктів та формулювання практичних рекомендацій щодо запобігання й пом’якшення їх наслідків через інтегроване управління водними ресурсами. Методологія. Дослідження здійснено на основі системного підходу з використанням статистичного аналізу даних Pacific Institute (Water Conflict Chronology, 2014–2024), кореляційного аналізу взаємозв’язку кліматичних аномалій (температурні й опадові відхилення) з частотою інцидентів, компаративного регіонального аналізу та case-study з детальною реконструкцією подій в Україні (2014–2024). Використано також методи контент-аналізу, картографування та систематизації емпіричних даних. Наукова новизна. Уперше виконано синтез кількісних даних про водні інциденти з кліматичними показниками за 2014–2024 рр.; встановлено сильну позитивну кореляцію між температурними аномаліями та частотою водних конфліктів (r=0,89; R²=0,79); систематизовано типологію конфліктів за роллю води («тригер», «жертва», «зброя»), а на прикладі України продемонстровано трансформацію водних ресурсів у воєнний інструмент. Висновки. Зміна клімату виступає потужним мультиплікатором ризиків, що підсилює частоту й інтенсивність водних конфліктів; регіони з високим водним стресом мають найбільшу вразливість. Необхідне впровадження інтегрованих систем управління водними ресурсами, превентивних систем раннього попередження, адаптаційних технологій водозбереження та посилення міжнародної водної дипломатії. Практична значимість – рекомендації для національної політики водної безпеки й міжнародних механізмів транскордонного управління, та конкретні рекомендації для політиків і практиків.