Освіта та наукова діяльність у середовищі української політичної еміграції в Румунії (1920-1940)

Метою статті є окреслення тенденції розвитку освітньої та наукової діяльності української політичної еміграції в Румунії у період між Першою та Другою світовими війнами; визначення кола емігрантів, які відзначилися на ниві науки; характеристика наукових студій вчених-емігрантів у цій балканській країні. Наукова новизна полягає в узагальненні відомостей щодо розвитку освітньої та наукової діяльності української політичної еміграції в Румунії у міжвоєнний період, визначенні здобутків українських учених, які здійснювали наукові студії поза межами України. Висновки. Після вимушеного виходу великої кількості українців на еміграцію перед ними постало питання адаптації до нових умов та обставин і збереження національної ідентичності. Це питання легше було вирішити у політичних центрах української еміграції, де проживали десятки тисяч українців, була політична й інтелектуальна еліта, діяла мережа культурно-освітніх, наукових і громадських організацій, виходила преса. Складніше воно вирішувалося в країнах-реципієнтах з відносно невеликою кількістю політичних емігрантів (кілька тисяч). Такою була Румунія. Але, незважаючи на відносно невелику кількість інтелігенції серед українських політичних емігрантів у Румунії, центральні та місцеві громадські організації еміграції здійснювали освітню діяльність у формі курсів ліквідації неписьменності, публічних лекцій і прочитання рефератів. Найбільше у цій справі відзначилися професійні (учительські та шкільні) громадські організації у таборах для інтернованих українських вояків, Надзвичайна дипломатична місія УНР в Румунії, Філія Українського товариства (прихильників) Ліги Націй, Спілка українських жінок-емігранток і Громадсько-допомоговий комітет української еміграції у Румунії. Іноді в освітніх заходах еміграції брали участь і румунські фахівці. Політичні емігранти в Румунії не створили спеціальних наукових інституцій, але виявили себе у різних галузях науки. Найвідомішими вченими серед українських емігрантів, організаторами освітніх і наукових заходів були М. Галин (медицина, історія), І. Ганицький (прикладна механіка, кооперація), Д. Маєр-Михальський (право), К. Мацієвич (громадська агрономія, економія сільського господарства), Ю. Русов (рибництво, рибознавство), М. Фролов (ґрунтознавство) та В. Трепке (економіка, державне управління, історія). Їхні наукові праці публікувалася у наукових виданнях не тільки Румунії, але й інших країн.