Індивідуальна факторна структура підготовленості кваліфікованих волейболісток

Мета дослідження полягала у  розробці індивідуальних факторних моделей фізичної підготовленості волейболісток високого класу різного ігрового амплуа. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 12 гравців жіночої команди “Харків’янка” м. Харкова Волейболістки тестувались за 10 показниками педагогічними педагогічного тестування: Біг до 4-х точок; Біг для визначення швидкості переміщення по волейбольній площадці на відстань 30 м (9-3-6-3-9 м); Стрибок у висоту з місця; Стрибок у висоту з розбігу; Метання набивного м'яча з вихідного положення сидячі; Метання набивного м'яча з вихідного положення лежачі; Підйоми тулуба із положення лежачи на спині за 20 с (кількість разів); Підйоми тулуба із положення лежачи на животі за 20 с (кількість разів); Згинання-розгинання рук в упорі лежачі за 20 с (кількість разів); Стрибок у довжину з місця. Отримані дані математично оброблялися із застосуванням методів факторного аналізу, на основі чого будувалися індивідуальні факторні моделі гравців. Результати. На підставі факторного аналізу була визначена структура підготовленості кваліфікованих волейболісток,  у якій виявилося чотири виражених фактори: швидкісно-силова підготовленість, відносна сила, спеціальна витривалість, швидкісна витривалість. Визначено модель належності гравців до амплуа згідно до визначеної факторної структури: у нападників першого темпу на перший план виступають такі фактори, як швидкісно-силова підготовленість та відносна сила, у нападників другого темпу – швидкісно-силова підготовленість та швидкісна витривалість, у зв'язок – швидкісна витривалість та спеціальна витривалість, у ліберо – відносна сила та спеціальна витривалість. Висновок. Користуючись розробленою схемою, індивідуальними факторними моделями гравців та розробленою шкалою оцінок показників тестування, можна визначити індивідуальні потенціальні можливості різних гравців до гри  в різних амплуа.