Фітоценотична стійкість та фотосинтетична продуктивність агроценозів Triticosecale за різних систем удобрення

У статті висвітлено процеси формування продуктивності рослин сорту озимого тритікале АД – 52 залежно від різних систем удобрення. Для більш повної характеристики фізіологічних основ формування продуктивності агроценозів тритікале вивчали фітоценотичну стійкість та продуктивність асиміляційного апарату посівів, зокрема вміст хлорофілів (a + b) та каротиноїдів. Установлено, що посіви озимого тритікале мають високий рівень фітоконкурентної здатності, ефективне управління якою здійснюється за допомогою оптимізації живлення посівів за рахунок комплексного застосування добрив. Кількість бур’янів у посівах тритікале контролюється системою удобрення. При мінеральній системі з елементами біологізації кількість бур’янів зменшується до 20,4 шт/м2, що пов’язано з більшим наростанням надземної маси рослин тритікале й пригніченням розвитку бур’янів. Системи удобрення сприяють інтенсифікації продукційного процесу посівів, що виявляється у формуванні ефективного асиміляційного апарату з більш тривалим періодом функціонування. Визначено тісну корелятивну залежність між фотосинтетичним потенціалом посівів (r =0,87), чистою продуктивністю фотосинтезу (r=0,82) та продуктивністю посівів. Застосування добрив у чистому вигляді й у поєднанні з елементами біологізації сприяло зростанню фотосинтетичного потенціалу листя на 7,4–11,4 %. Мінеральна та комплексна системи удобрення забезпечують зростання вмісту хлорофілів (а+b) та каротиноїдів на 18,3–22,7 %, що свідчить про підвищення захисної функції рослин, особливо в екстремальних умовах посухи. Середня врожайність озимого тритікале за роки досліджень становила 26,5 ц/га. Прирости врожаю за однокомпонентних систем удобрення складали 6–8 ц/га, альтернативної – близько 16 ц/га, тобто поєднання мінеральної системи удобрення з вторинною продукцією рослинництва дало змогу підвищити продуктивність цієї культури в 1,6 раза.