Ранні концепції cонатної форми у фортепіанних сонатах китайських композиторів

Стаття присвячена вивченню музичних форм сонат для фортепіано китайських композиторів старшої генерації. Мета роботи – дослідити структуру однієї музичної форми (сонатної або сонатного алегро) у перших сонатах для фортепіано китайських митців, виявити різні, похідні від прототипу, її інваріанти, вказати на залежність їх вигляду від художнього задуму, що відображає діалектику музичного мислення китайських композиторів на ранньому етапі розвитку жанру фортепіанної сонати (1939-1949 рр.). Для досягнення мети вжито системну методологію дослідження, що проявилася у застосуванні історичного (у виділенні періоду розгляду), аналітичного (в структуруванні частин, тем, побудов форми), типологічного (у визначенні відповідності прототипу) та порівняльного (у зіставленні одного виду форм різних композиторів) методів опрацювання матеріалу. Уперше в українській музикології здійснене дослідження однієї з найяскравіших музичних форм в її індивідуальних виявах у перших фортепіанних сонатах визначних китайських митців. Доведено, що, відображаючи рецепцію її класичного прототипу, ранні приклади сонатної форми виявляють самобутні формотворчі концепції. Аналіз композиційних структур сонатної форми у фортепіанних сонатах старшої генерації китайських митців (Ма Сіконга, Дін Шаньде та Цзян Веньє) показав використання ними у вказаний період різних типів даної форми. Авторські інваріанти представляють старовинну двочастинну сонатну форму, трифазну старосонатну форму та сонатне алегро романтичної доби. Тобто перші китайські сонати для фортепіано представляють зразки формотворення, що склалися під впливом барокових та романтичних традицій. Ті ранні формотворчі концепції китайських митців разом із іншими чинниками творили національне обличчя жанру сонати у ранній період його розвитку