ВЕРБАЛЬНІ ЧИННИКИ ЖАНРОВОЇ ФОРМИ В КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ АБО ФЕНОМЕН КАМЕРНОГО «МУЗИЧНОГО СЛОВА»

Мета дослідження – виявити системні жанрові чинники камерної вокальної музики як зумовлені особливим призначенням вербальної основи камерно-вокального твору. Дана мета передбачає визначення специфічного походження та семантичних функцій словесно-поетичного тексту у галузі камерно-вокальної творчості, включаючи її виконавські параметри. Методологія роботи базується на компаративному жанрово-семантичному підході, передбачає характеристики композиційних та стилістичних засобів з композиторського та виконавського боків. Наукова новизна даної статті зумовлюється запровадженням поняття камерно-вокального слова або «музичної поезії» як специфічного жанрового різновиду словесно-поетичного тексту, що стає невід’ємною частиною музичної композиції. Визначаються особливі властивості камерно-вокального жанру як зумовлені зв’язками зі словесним матеріалом; також виявляються тенденції поетизації та прозаїзації в еволюції камерно-вокальної творчості – як такі, що виникають у музичному тексті внаслідок вибору словесного тексту – вербальної основи композиції. Висновки. Словесно-поетичні умови існування камерно-вокальної галузі музичного мистецтва передбачають спеціальні критерії вивчення даної галузі, серед яких провідними постають естетико-психологічна домінанта та передбачуваний нею «образ автора»; наявність внутрішньої жанрової стратифікації, що зумовлює мовно-стилістичну та композиційну множинність вирішення форми камерно-вокальної циклічної форми; визнання власної семіосфери камерно-вокальної музики, що спирається на ефекти екфразису та інтертекстуальні – міжвидові – взаємодії. Наявність особливого різновиду «музичного слова» слова» – «музичної поезії», як необхідного жанрового компонента, веде до виникнення власних камерно-вокальних музично-поетичних хронотопів.