КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ У ВТІЛЕННІ ПРИНЦИПІВ МУЗИЧНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

Мета дослідження – обгрунтування самозначущості аналізів культур та артефактів в аспекті розуміння культового початку культурної діяльності, формованої метафізичними принципами виявлення стильових єдностей як здобутку музичної, тобто особливого роду прикладної культурології. В ній узагальнюються накопичення творчої активності в невідривності раціональних та позараціональних форм її реалізаціїї, прослідковано в матеріалах вибудуваних курсів на кафедрі теоретичної і прикладної культурології Одеської національної музичної академії імені А. В . Нежданової. Методологічною основою роботи постають загальнонаукові методи онтологічний, аналітичний, історичний, культурологічний міждисциплінарний стильовий компаратив, ритуалознавчий ракурс усвідомлення генези музичних культур та артефактів тощо, як це здійснено в роботах Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, А. Соколової та ін. Наукова новизна роботи в тому, що вперше в українознавчому просторі заявлена концепція аналітичного методу в науковому усвідомленні смислу культур та артефактів в їх органічній пов’язаності із історичною, інтелектуально-біографічною описовістю, що відрізняється від «цілісної» формально-структурної аналітичності музикознавства. Вперше в ракурсі названого методологічного стрижня розглядається дисциплінарне і персонально-викладацьке наповнення курсів кафедри теоретичної і прикладної культурології. Висновки. Об’єктивно-історичні умови формування курсу музичної культурології в межах кафедри теоретичної і прикладної культурології Одеської національної музичної академії імені А. В . Нежданової визначили їх побудову на основі концепції культового початку культури і звідти суттєвість «кільцевих-репетивних» метафізичних стильових утворень в історії музики і в історичній близькодії, містеріальних засад музичного театру. Звідси вперше в культурознавстві усвідомлюється принцип культурологічного аналізу музичних творів і артефактів в цілому на основі виявлення генетично-ритуального їх кореня попри художньої цілісності мистецького акту.